Жовтень пензлика тримає, листя барвами вкриває

Жовтень має чимало роботи: додати жовтого кленам, розмалювати листочки червоним і розсипати осінні барви вздовж стежок. Та цього разу казковому художникові знадобилися маленькі помічники, готові відшукати загублені кольори й випробувати незвичний спосіб малювання. Ними стали вихованці розвиваючої студії для дошкільнят «Бібліомалята» Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки, які долучилися до осінньої майстерні організованої фахівцями книгозбірні в укритті міста Херсон.

Знайомство з осінніми барвами розпочалося з ігрового прийому. Казковий персонаж із пензликом та палітрою допоміг малюкам уявити, як дерева змінюють своє вбрання. Проте деякі листочки потребували допомоги: геометричні фігури на них загубили свої барви. Діти добирали кольорові деталі до відповідних місць, зіставляли їх за формою та кольором. Повертаючи листочкам барви, малеча вправлялася помічати відмінності й знаходити потрібні поєднання.

Коли кольори повернулися на свої місця, настав час оживити листочки рухом. Музика задавала настрій і ритм, а листочки в дитячих руках ставали частиною маленького танцю.

Після рухливої гри листя приховало нову загадку: за ним сховалися тварини. Щоб упізнати їх, потрібно було уважно придивитися до видимих частин зображення. Малюки висловлювали припущення, помічали характерні ознаки й перевіряли свої здогадки. Знайомі образи допомагали включитися в гру, а бажання дізнатися, хто ж заховався, спонукало розглядати зображення докладніше.

Від ігри перейшли до власної творчості. Осіннє листя діти малювали за допомогою бульбашкової плівки. Наносили на неї фарбу й робили відбитки на папері, спостерігаючи, як із кольорових цяток утворюється листя осіннього дерева. Незвичний спосіб малювання дозволяв експериментувати з барвами та поступово наповнювати крону кольором.

На дитячих малюнках осінь набула різних відтінків. Кожен обирав фарби й розміщував відбитки по-своєму, перетворюючи знайомий образ дерева на власну художню роботу. Так осінні барви стали для малечі приводом досліджувати, фантазувати й радіти власним творчим відкриттям.

Осінь на смак: маленькі кухарі великої казки

Осінь щедра не лише на яскраві барви й природні скарби, а й на дивовижні відкриття, які можна зробити, якщо досліджувати світ усіма органами чуття. Саме таку пізнавальну пригоду підготували для наймолодших херсонців фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки. У безпечному просторі UNICEF відбувся сенсорний експериментаріум «Шеф-кухар Осінь запрошує», що перетворив звичайну зустріч на захопливу мандрівку світом осінніх ароматів, незвичайних текстур, природних матеріалів і маленьких наукових див.

Цього дня простір став затишною осінньою кухнею, а її наймолодші відвідувачі – справжніми помічниками головної господині. У дитячих фартушках і паперових кухарських ковпаках, оздоблених барвистим листям, малюки охоче взялися до справи.

На станції «Ароматна спеція» вони вчилися розпізнавати запахи кориці, сушених яблук і пряних трав, пригадували знайомі осінні пахощі та ділилися своїми асоціаціями. А звукова гра допомогла дослідити, як по-різному звучать баночки із сухим горохом, каштанами й шарудливим листям.

На тактильній локації «Осінній суп-тягучка» маленькі кухарі за допомогою ложок та ополоників відшукували в незвичайній фактурній масі каштани, жолуді й листочки. Так, граючись, вони тренували дрібну моторику, розвивали координацію рухів і вчилися розрізняти предмети на дотик.

Не менше захоплення викликала станція «Кольоровий лимонад Осені», де малеча відчула себе справжніми дослідниками. Озброївшись піпетками та маленькими глечиками, діти додавали забарвлену лимонну воду до скляночок із содою.

А завершила осінню пригоду творча майстерка з виготовлення запашної екоаплікації. Основою майбутніх композицій стало м’яке солоне тісто з додаванням кориці, а прикрасами – справжні природні скарби: подрібнене листя, насіння соняшника й гарбуза, сухі ягоди горобини та калини, шапочки жолудів, каштанові лусочки й маленькі гілочки. Із цих незвичайних інгредієнтів народжувалися оригінальні осінні піци кожна зі своїм характером, кольорами та особливим настроєм.

На завершення зустрічі кожен маленький кухар із гордістю забрав додому власний ароматний витвір, створений фантазією та дбайливими дитячими руками. Сенсорний експериментаріум став для малюків не просто веселою грою, а можливістю пізнавати навколишній світ через дотик, запах, звук, спостереження й творчість.

У пошуках книжкової суперсили

Уява, сміливість, кмітливість і готовність допомогти стають суперсилами літературних героїв, коли ті долають труднощі та підтримують друзів. Як ці якості можуть допомогти у щоденному житті, міркували і учні 4 класу Херсонської гімназії №54 з поглибленим вивченням іспанської та інших іноземних мов та учні 3 класу Херсонського Таврійського ліцею Херсонської міської ради під час інтерактивної подорожі, яку провели фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки. Саме історії літературних персонажів допомагали учасникам заходу обговорювати власні можливості та шукати рішення у знайомих ситуаціях.

Орієнтиром зустрічі став компас із прихованими напрямками. Назви суперсил відкривалися після обговорення, коли учасники вже могли пов’язати їх із власними думками й рішеннями. Така побудова давала можливість самостійно дійти висновків. Уява поставала як здатність розвивати задум, сміливість – як готовність діяти попри хвилювання, а допомога – як уважність до потреб іншого.

Особливий інтерес викликали ситуації, у яких книжкові герої вагалися перед вибором. Школярі охоче пропонували відповіді та пояснювали, чому вважають певне рішення доречним. Розмова про чужі переживання дозволяла обговорювати близькі дітям питання: як почати знайомство, відстояти власні межі чи попросити підтримки. На прикладі черепашки Хаппі учасники міркували про право відмовитися від неприємного прохання та звернутися до дорослого, якому довіряють. Так поняття сміливості набувало конкретного змісту, пов’язаного з турботою про себе.

Від вибору окремого героя розмова переходила до того, як учинки впливають на інших. Знайомі казкові сюжети допомагали побачити наслідки байдужості й значення навіть невеликої підтримки. Розмірковуючи, як змінилася б історія без допомоги її персонажів, діти шукали власні способи вплинути на події. Це спонукало замислитися над відповідальністю за спільний результат і над тим, що для корисного вчинку не обов’язково мати надзвичайні можливості.

Потреба пояснювати свої припущення об’єднувала всі частини зустрічі. Учасники вчилися слухати одне одного, помічати деталі та знаходити зв’язки між ними. Літературні підказки підтримували цікавість до книжок, вміння звертати увагу на вчинки персонажів, їхні мотиви та наслідки рішень.

Відкритий наприкінці компас зібрав чотири суперсили: «Уявляю», «Наважуюся», «Допомагаю», «Міркую». Кожна назва вже мала для дітей власне пояснення, народжене під час розмови. Зацікавлені відповіді й бажання розвивати спільну історію показали, що книжка може стати простором для дитячої ініціативи. У ньому є місце різним думкам, пошуку підтримки та рішенням, які згодом знадобляться за межами літературного сюжету.

Як Гарбуз до книжки потрапив

Золотоволоса пора – справжня чарівниця, яка вміє не лише розфарбовувати дерева золотом і багрянцем, а й перетворювати звичайні овочі на героїв дивовижних пригод! А що буде, коли веселий Гарбуз залишить свій город і раптом потрапить до книжки? Звісно ж, розпочнеться справжній овочевий переполох! Саме таку казково-пізнавальну пригоду подарували дошкільнятам працівники молодшого відділу Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки, запросивши малечу у світ осінніх дарунків, веселих ігор та яскравих вражень.

Усе закрутилося з веселої руханки, яка перенесла присутніх разом із Гарбузом на прогулянку казковим городом. А далі ожила знайома українська народна пісенька «Ходить гарбуз по городу», і перед дітлахами постала ціла овочева родина! Маленькі читайлики із задоволенням упізнавали городніх героїв, пригадували їхні назви, розрізняли за формою та кольором. Та справжній овочевий переполох розпочався тоді, коли веселий Гарбуз запропонував своїм юним друзям цікаві випробування.

Дошкільнята рахували морквинки, помідорчики й огірочки, шукали зайві предмети серед овочів і фруктів, тренували пам’ять у грі «Хто грається у невидимку?» та демонстрували неабияку кмітливість. А завершальним сюрпризом став веселий осінній потяг, який запросив малечу у захопливу відеомандрівку барвистими просторами щедрої пори року.

Ось так звичайний Гарбуз став справжнім провідником у світ знань, а знайомі овочі перетворилися на веселих помічників у навчанні. Через гру, рух, казку та цікаві завдання дошкільнята розвивали увагу, пам’ять, логічне мислення, удосконалювали навички лічби й водночас долучалися до скарбниці українського фольклору. А найголовніше – відкривали для себе дивовижну здатність книжки навчати, розважати й дарувати радість пізнання. Адже у світі книжок навіть найзвичайнісінькі речі здатні ставати частиною неймовірних історій і навіть звичайний Гарбуз може закрутити такий веселий переполох, що казкова пригода запам’ятається надовго!

Юні майстри яскравих пригод

Мистецтво починається там, де дитина наважується побачити світ по-своєму. Напередодні Дня художника України фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки запросили учасників студії «Art Kid’s» у захопливу подорож світом живопису. У безпечному просторі укриття маленькі херсонці не просто знайомилися з мистецтвом, а ставали його дослідниками – грали, фантазували, експериментували з кольорами та шукали власні творчі рішення.

Усе почалося з несподіванки: палітра загубила свої барви й потребувала допомоги. Діти разом міркували, що могло статися та як повернути їй кольори. Пошук рішення підвів до розмови про те, кому потрібні фарби, а відтак і про професію художника та його свято. Спираючись на дитячі відповіді, бібліотекарі пояснювали, як за допомогою пензля й кольору можна передати побачене та втілити власний задум.

Розмову продовжили знайомством із роботами художниці Катерини Білокур. Малеча розглядала квіткові композиції, впізнавала знайомі рослини, помічала форму пелюсток і відтінки, ділилася тим, що привернуло погляд. Картини спонукали уважніше придивлятися до краси, яку легко не помітити в повсякденні. Обговорюючи роботи художниці, діти вчилися висловлювати свої враження та слухати думки інших.

Розмаїття барв на картинах нагадало про палітру, яка досі чекала на допомогу. Її кольори шукали за загадками, а кольорові «пензлики» в дитячих руках допомагали показати відповідь. Упізнавши свій колір за словесною підказкою, учасники піднімали пензлик і махали ним. Спільний пошук потребував зосередженості: важливо було дослухатися до загадки, зіставити опис із кольором і вчасно відгукнутися.

Та повернути знайомі барви було лише частиною допомоги: палітру можна було доповнити новими. Змішуючи фарби, діти спостерігали, як утворюються помаранчевий, коричневий і рожевий. Так вони відкривали зв’язок між власними діями та результатом, пробували й порівнювали. Рухлива гра «Кольорова увага» дала змогу розім’ятися та потренувати швидкість реакції.

Набуті спостереження знадобилися під час створення осінньої композиції. Діти вчилися малювати вазу, передавати її форму та розміщувати зображення на аркуші. Осінні листочки доповнили малюнки, поєднавши фарби з аплікацією. Добираючи листя та вирішуючи, як його розташувати, кожен учасник надавав своїй роботі індивідуального вигляду.

Допомога палітрі поступово перетворилася на досвід самостійного творення. Діти побачили, що для власної композиції потрібні уважний погляд, готовність пробувати та вміння робити вибір. А знайомство з картинами художниці дало привід і надалі придивлятися до природи та знаходити в ній ідеї для малювання.

Мій власний острів гармонії

Ти як? Здавалося б, лише два короткі слова. Та іноді саме вони допомагають зупинитися, прислухатися до себе й зрозуміти: що я зараз відчуваю? Радість чи сум? Спокій чи тривогу? А може, всередині вирує цілий емоційний океан? Власне з таких простих, але важливих запитань розпочалася зустріч Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки з маленькими читачами, які робили перші кроки до самопізнання, гортаючи не сторінки книжки, а відкриваючи грані власного внутрішнього світу.

Що таке ментальне здоров’я і чому так важливо про нього дбати? Відповідь шукали всі разом. Читачі-учні 4 класу Херсонської гімназії № 15 Херсонської міської ради та читачі-учні 3-х класів Херсонської гімназій №44 Херсонської міської ради по-перше, дізналися, що турботи потребує не лише тіло, а й наші думки, почуття та емоційний стан. По-друге, вчилися прислухатися до себе, розуміти причини суму, тривоги чи хвилювання та знаходити способи відновлення внутрішньої рівноваги. По-третє, говорили про те, чому важливо не залишатися наодинці з переживаннями й не боятися звертатися по підтримку.

А далі створювали справжній емоційний словник, який допоміг присутнім краще пізнати світ власних почуттів. Радість і сум, страх і гнів, хвилювання і спокій – читачі вчилися називати емоції, розпізнавати їх та розуміти причини виникнення. Важливим відкриттям стало усвідомлення, що зайвих емоцій не буває, адже кожна з них є своєрідним сигналом нашого внутрішнього стану. Та що ж робити, коли хвилювання стає надто сильним і перетворюється на стрес? Відповідь шукали на практиці: вчилися правильно дихати, переключати увагу, рухатися, розслаблятися, читати та говорити про свої переживання з близькими.

Крок за кроком перед хлопчиками та дівчатами вимальовувався їхній власний острів гармонії. На ньому знайшлося місце для радості й любові, спокою та впевненості, добрих слів і підтримки. Але головне – малеча зрозуміла: гармонія зовсім не означає, що потрібно завжди усміхатися й ніколи не сумувати. Вона починається тоді, коли людина вміє сказати: «Я знаю, що зараз відчуваю, і знаю, як можу собі допомогти».

Ця зустріч стала своєрідною мандрівкою до самих себе, де не було неправильних відповідей чи «поганих» почуттів. Натомість були щирі розмови, емоції, маленькі відкриття та прості способи підтримати себе й тих, хто поруч. А головним дороговказом залишилося коротке запитання – «Ти як?». Бо іноді саме з нього починаються турбота, довіра і шлях до власного острова гармонії.

Мій внутрішній світ у кольорах

Колір іноді може сказати про наші почуття більше, ніж слова. Він здатен передати радість і спокій, хвилювання й сум, захоплення й навіть те, що важко пояснити словами. Саме дослідити цей особливий зв’язок між кольорами та емоціями запропонували учням 2-4 класів Херсонського ліцею №6, Херсонської гімназії №54 з поглибленим вивченням іспанської та інших іноземних мов та Херсонського Таврійського ліцею Херсонської міської ради фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки під час артлабораторії настрою. Добираючи кольори до свого настрою, діти ділилися власними асоціаціями, порівнювали свої відчуття та відкривали, наскільки по-різному можна передати схожі емоції.

Зустріч стала простором для розмови, під час якої діти міркували про те, чому одна й та сама подія викликає різні реакції та як людина може відчувати кілька почуттів одночасно. Такі розмови допомагають уважніше ставитися до себе й не поспішати з оцінками чужої поведінки. Адже за мовчанням може стояти сором’язливість, а за роздратуванням - втома чи невпевненість.

Кольори дали цій розмові більше свободи. Через власні асоціації школярам було легше описувати настрій і помічати його відтінки. Тут не було готових відповідей: кожен міг обрати своє значення кольору. Важливим ставало вміння прислухатися до себе та прийняти, що інша людина бачить і відчуває інакше.

Зрозуміти цю відмінність допомагали й книжкові історії. Переживання персонажів створювали привід говорити про самотність, цікавість, хвилювання та підтримку без необхідності розкривати особистий досвід. Розглядаючи ілюстрації, діти намагалися зрозуміти стан героя й подумати, що могло б йому допомогти. Так читання ставало способом уважніше подивитися на стосунки між людьми та значення звичайних доброзичливих вчинків.

Від співчуття до персонажів розмова переходила до турботи про себе. Бібліотекарі звертали увагу школярів на те, що просити допомоги, дати собі час або спробувати ще раз цілком природно. Дитині важливо знати, що поруч є люди, готові вислухати, а труднощі не визначають її здібностей чи цінності.

Зустріч залишила дітям просту думку: їхні почуття заслуговують на увагу. Уміння назвати свій стан, почути іншого й знайти слова підтримки потрібне у щоденному спілкуванні. Бібліотека допомагає розвивати його через книжки, творчість і розмову, у якій є місце для дитячого голосу.

Від посмішки похмурий день світліший

Навіть коли за вікном похмуро, у дитячому світі завжди знайдеться місце для сонячного настрою, щирого сміху й маленьких див. Незламний Херсон продовжує дарувати своїм наймолодшим мешканцям моменти радості, тепла та турботи. Саме такою світлою, веселою і по-осінньому затишною стала зустріч фахівців Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки з вихованцями розвиваючої студії «Бібліомалята» у безпечному просторі UNICEF.

На маленьких учасників чекала «Майстерка листяних див» під добрим і життєствердним девізом «Від посмішки похмурий день світліший». Разом із бібліотекарем діти вирушили у мандрівку осінньою казкою, де кожна хмаринка могла перетворитися на сонечко, звичайний листочок стати частинкою веселого дива, а гарний настрій передаватися від одного до іншого.

Веселі руханки, ігри та творчі завдання допомагали малюкам легко змінювати похмурий настрій на усмішку, відчувати радість від спільної гри й просто насолоджуватися часом, проведеним разом. Особливо теплою стала гра з посмішками, коли кожна дитина дарувала її наступному учасникові, створюючи невидимий ланцюжок добра. А під музику маленькі «веселики» кружляли з осіннім листям, танцювали та перетворювали простір на справжню галявину радості.

Та найбільше захоплення викликала творча частина зустрічі. Цього разу маленькі майстри не просто створювали поробку, а власноруч виготовляли справжній «Салют у склянці» – веселу інтерактивну іграшку, здатну подарувати цілий вихор кольорових емоцій.

Такі зустрічі це значно більше, ніж просто весела гра чи творча майстерка. У непростих умовах сьогодення для дітей особливо важливо мати простір, де можна безпечно спілкуватися, творити, сміятися, дружити й хоча б на деякий час забути про тривоги дорослого світу.

Додому «Бібліомалята» поверталися зі своїми яскравими виробами, гарним настроєм і теплими спогадами про осінній день, у якому було багато сонця. Адже головний секрет зустрічі простий: щира дитяча посмішка здатна зробити світлішим навіть найпохмуріший день!

Як книжка може здивувати

Книга – це не просто сторінки, обкладинка та надруковані слова. Це справжнє віконце у світ фантастичних історій, неймовірних пригод і незвичайних персонажів. Саме таким відкриттям для читачів 1-го класу Херсонського ліцею №52 «Перспектива» Херсонської міської ради стала зустріч зі співробітниками молодшого відділу Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки. Під час літературного семафору «Чи зможе книжка здивувати?» маленькі читачі не лише говорили про книги, а й вирушили у захопливу мандрівку сторінками книжкового світу.

Першою зупинкою літературного семафора стало знайомство з самою книгою. Діти дізналися, що таке книга, з чого вона складається та як народжується. Першокласники із цікавістю простежили шлях книги від задуму до готового видання та переконалися, що за кожною улюбленою історією стоїть велика творча праця.

А чи можна створити книгу власноруч? Звичайно! Маленькі учасники познайомилися з технікою виготовлення книги, дізналися, як поєднуються сторінки, створюється обкладинка та народжується власне книжкове видання. Це стало справжнім відкриттям: книга перестала бути для дітей лише готовим предметом із бібліотечної полиці. Вони побачили, що її можна створювати, оформлювати та наповнювати власними історіями.

Особливу атмосферу створило завдання «Моя бібліотека». Кожен учасник продемонстрував свої улюблені книги та поділився маленькою частинкою власного читацького світу. У когось на поличці живуть казкові герої, у когось – веселі пригоди, а хтось обирає історії про фантастичні світи та неймовірні подорожі. Та найцікавіше запитання залишилося наостанок: «Чи зможе книжка здивувати?»

Відповідь маленькі читачі знайшли самостійно. Книга відносить нас у цікаві пригоди, знайомить із незвичними персонажами та відкриває двері до фантастичних історій. А ще нагадує: навіть одна маленька книжка може відкрити величезний світ.

Магічний ключ від Книжкового королівства

Казковий світ стає близьким дитині через знайомого героя, яскравий малюнок чи історію, яку хочеться почути знову. Розглядаючи книжку, малюк вчиться помічати деталі, уявляти події та розуміти вчинки персонажів. Підтримати цю цікавість у найменших вихованців студії «BookKidsClub» допомогла квест-подорож, яку провели фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки в укритті м. Херсон.

Запрошення до Книжкового королівства стало початком спільної пригоди. На маленьких гостей чекали казки, проте книжки виявилися замкненими. Щоб відкрити їх, потрібно було відшукати ключики, приховані в ігрових завданнях. Бажання дізнатися, що за замочками, спонукало дітей дослухатися до підказок і шукати відповіді. Кожен здобутий ключ додавав упевненості та наближав до бажаного відкриття.

Ігровий шлях пролягав через лісову галявину, де серед осіннього листя розмістилися картинки з казок. За короткою розповіддю ведучої малюки впізнавали історію та знаходили відповідну ілюстрацію. Знайомі сюжети допомагали поєднати почуте з побаченим, а кольорові доріжки вимагали уваги: перенести зображення потрібно було, ступаючи лише по листочках визначеного кольору. Так пригадування казок поєднувалося з рухом, а гра заохочувала зосереджуватися й діяти за підказкою.

Уважність знадобилася й під час зустрічі із зайчиком, якого діти впізнали за загадкою. Для нього приготували незвичайні морквинки із зображеннями різних предметів. Обрати частування можна було, пояснивши, чим малюнок нагадує лісового гостя. Машина підходила, бо зайчик швидкий, а цеглина ні, адже вона тверда, тоді як він м’якенький. Такі порівняння допомагали малюкам добирати слова для опису, знаходити спільні ознаки й обґрунтовувати свою думку. Важливою ставала не лише відповідь, а й пояснення, якого дитина дійшла сама.

Казкові образи оживали і в танцювальній руханці, що дала можливість порухатися й перепочити перед наступними пошуками. А впізнавання персонажів за тінями повертало увагу до їхніх характерних рис. Без звичних кольорів та деталей доводилося придивлятися до обрисів, пригадувати зовнішність героїв і зіставляти свої здогадки. Книжкові ілюстрації поступово ставали джерелом підказок, які вони вчилися помічати.

Зібравши всі ключики, учасники змогли відчинити замочки, дібравши до них ключі за геометричними фігурами. Попередні знахідки склалися у спільний результат, і книжки нарешті відкрилися. Малюки розглядали малюнки на сторінках, впізнавали персонажів і знайомилися з історіями, до яких привела їхня подорож.

Магічний ключ виявився не лише частиною гри. Він поєднав дитячу допитливість із радістю відкриття: уважно послухати, впізнати, порівняти й спробувати ще раз. Так Книжкове королівство стало ближчим, а знайомство з його мешканцями отримало продовження на сторінках.