Це знамено рідне – злото й синява…

Серпень багатий на свята, серед них є і державні.

19 серпня, читачі Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки зібралися у відділі естетичного виховання, щоб відзначити день Державного Прапора України.

У кожної людини, країни і навіть предмета є своя історія. Ось і у Прапора вона своя. Учасники свята дізналися, що корінням сягає вона ще 14 століття. Пізніше, у 18 столітті, козацькі прапори Війська Запорозького часто вироблялися з синього полотнища із лицарем у золотих чи червлених шатах, із золотим орнаментом та арматурою. На початку 20 століття цей стяг був Державним Прапором Української Народної Республіки й Української Держави. А 23 серпня 1991 року група народних депутатів внесла синьо-жовтий Український Прапор до сесійної зали Верховної Ради. Наступного дня Україна проголосила незалежність.

Тема держави, державотворення, символів країни турбувала не одного письменника і поета. А рядки вірша «Наш прапор» Дмитра Павличка дали назву нашого дійства.

Діти читали вірші, написані відомими та маловідомими поетами, але усі вони присвячені синьо-жовтому символу.

Прапорець, що я тримаю,

Для мене – єдиний.

Прапорець цей, що я маю, –

Символ України.

Із блакиті й колосків

В небі прапор наш розцвів,

Увібрав він синє небо

В золотисту пору жнив.

В українців, окрім державних символів, є ще і народні: вишиванка, рушник, віночок, сопілка, калина та інші..

На свято прийшли з прапорцями, прикрасами з національною символікою та у вишиванках.

Тому вирішено було продемонструвати це якомога більшій кількості людей. Флеш-моб на майданчику перед бібліотекою зібрав і дітей, і дорослих: читачів, гостей і навіть перехожих.

Дефіле вишиванок та прикрас стало справжньою родзинкою свята.

Урочистості закінчилися хороводом дружби, адже:

Любов у нас до Батьківщини іде із серця глибини.

Ми – патріоти України, її ми дочки і сини.

Про історію держави, Прапора можна дізнатися, познайомившись з літературою книжкової полиці «Моя Україна» та експрес-виставки «Звичаї –скарб українського народу».