Історичні області України. Просторові мандри

Історичні землі, які також називають історико-географічними областями чи краями, є складовими частинами української національної (етнічної) території. В минулому вони виконували ті чи інші суспільні функції — були державними або автономними утвореннями, військово-політичними або адміністративними одиницями, територіями нового господарського освоєння і заселення тощо. Для них характерні індивідуальні особливості історичного розвитку українського народу, розмаїття його матеріальної та духовної культури, зумовлене впливом природного середовища та взаємозв'язками з іншими народами.

Історичні землі характеризуються різними розмірами. Вони не мають чітких меж, часто накладаються одна на іншу або входять одна в іншу. Ряд земель, що знаходилися на окраїні української етнічної території, в результаті державного розмежування потрапили до складу сусідніх з Україною держав.

Етнічна територія українського народу сягнула наприкінці XIX — на початку XX ст. максимальних розмірів — приблизно 750 тисяч квадратних метрів. За історичними особливостями розвитку в ній виділяють чотири великі регіони — Центральну Україну (або Середню Наддніпрянщину), Західну Україну, Південну (або Степову) Україну і Східну Україну. А які землі виокремлювалися у цих чотирьох регіонах спробуємо дослідити під час просторових мандрів "Історичними областями України".

Молодці! Ви переглянули весь теоретичний матеріал з поданої теми. А тепер спробуйте перевірити свої знання та дати правильні відповіді у підсумковій вікторині. Бажаємо успіхів!

 

Історичні області України є важливими не лише з точки зору минулого, але й відіграють ключову роль у формуванні сучасної української ідентичності, культури, політики та економіки.