Вишиванка – то пісня, то доля, то серце України!

У світі, де одяг часто є лише модним трендом, вишиванка для українців, ще з давніх-давен мала сакральне значення, а сьогодні залишається чимось набагато більшим. Це – символ, що не підвладний часові, це мова без слів, молитва без звуку, спадок, зашифрований у візерунках. У кожному стібку – історія, у кожному візерунку – пам’ять поколінь, у кожному кольорі – глибока емоція. Вишиванка не просто прикрашає, вона говорить, промовляючи про любов до рідної землі, про біль втрат і радість перемог, про нескореність духу.

Почути її пісню, доторкнутися серцем до її історії та долі зібралися читачі-учні 3-А, 3-Б класів Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №44 та читачі-учні 3-А, 4-Б класів Херсонської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів №32, завдяки народознавчому порталу, який відкрила для них Херсонська обласна бібліотека для дітей імені Дніпрової Чайки.

Артикулами доступу збирання корисної інформації стали цінні факти: хто і для чого, переважно, вишивав одяг раніше, чи носилися вишиванки повсякденно, скільки вишитих сорочок мала кожна дівчина, що означає орнамент, що «говорить» колір ниток про господаря сорочки та хто першим поєднав вишиванку з європейським костюмом. Прослухавши уривки з поезій Тараса Шевченка та Ліни Костенко, присутні встановили – вишиванка в українській літературі – це не просто декоративний елемент, а й уособлення духу нації, пам’яті роду, жіночої краси, оберіг та ідентичність, а в сучасній літературі ще й опір, надія та незламність.

Сьогодні як ніколи важливо пам’ятати: носити вишиванку – це не мода, це свідомий вибір. Це гордість за свою культуру, за свою історію, за свій народ. Нас українців може розділяти відстань, але завжди буде об’єднувати спільна мова символів, вишита на полотні серцем і душею. Бо вишиванка – це Україна! А Україна – це ми!