Херсонщина, яку ми почули: музика Валентина Плаксєєва

У його музиці звучала Херсонщина – широка й сонячна, із безкраїми степами, золотими полями, тихими водами Дніпра та особливою любов’ю до рідної землі. Валентин Плаксєєв умів перетворювати любов до Херсонського краю на мелодію, а поетичне слово – на пісню, яка зберігає пам’ять, красу й почуття.

До 90-річчя від дня народження талановитого херсонського композитора фахівці відділу естетичного виховання Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки спільно з працівниками ГО «Корабельна районна організація Товариства Червоного Хреста України» провели для юних херсонців краєзнавчу зустріч «Життєдайна сила мистецтва Валентина Плаксєєва».

Її метою стало не лише познайомити дітей із творчою спадщиною земляка, а й через музику та поетичне слово допомогти їм відчути зв’язок із рідним краєм, зберегти пам’ять про його культурну спадщину та сформувати емоційне ставлення до Херсонщини.

Діти дізналися про життєвий і творчий шлях митця, який понад шість десятиліть присвятив музиці. У його доробку – численні пісні, вокальні та інструментальні твори, значна частина яких присвячена Херсону, Таврійському краю, природі південного степу, родині та найдорожчим людям.

Особливу увагу приділили творчим тандемам Валентина Плаксєєва з поетами-земляками Валерієм Куликом та Миколою Братаном. Їхні поетичні рядки ставали піснями, у яких оживали степові простори, херсонські краєвиди, любов до рідної землі. Діти переглянули збірки та нотні видання, а головне — почули твори, народжені у співпраці поета й композитора.

Особливого звучання зустрічі надав візуальний образ Херсонщини. Степи, золоті поля, Дніпро, соняшники, верби та південне небо поставали перед дітьми не просто як краєвиди, а як частина культурної пам’яті краю. Для юних херсонців, які через війну тривалий час не можуть побачити рідне місто й область такими, якими вони були до повномасштабного вторгнення, ця подорож стала своєрідною зустріччю із сонячною Херсонщиною, яку потрібно пам’ятати й берегти.

Важливою частиною заняття стала творча рефлексія «Херсонщина, яку ми почули». Діти ділилися, які образи та кольори виникали в їхній уяві під час слухання музики композитора, а потім кожен створив власну частинку спільної картини рідного краю.

Так окремі дитячі враження об’єдналися у спільний образ Херсонщини — землі, яку можна не лише побачити, а й почути серцем.

Для бібліотеки, яка працює з дітьми у прифронтовому Херсоні, такі краєзнавчі зустрічі мають особливе значення. Вони допомагають зберігати культурну пам’ять, знайомити нове покоління з митцями-земляками та підтримувати відчуття приналежності до рідної землі. Адже пам’ять про Херсонщину – це теж форма стійкості.