Коли ліс вдягає біле, ведмежаті сниться літо

Діти дошкільного віку пізнають світ через безпосередній досвід, тому організація занять для цієї вікової категорії потребує поєднання різних видів активності. Зустріч у студії «Бібліомалята» Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки була вибудувана за принципом мультисенсорного підходу: кожен учасник мав можливість слухати, рухатися, спостерігати та взаємодіяти. Так, у безпечному просторі м. Херсон бібліотекарями було проведено мультисенсорну годину «Коли ліс вдягає біле, ведмежаті сниться літо», яка трансформувала тему зими з інформативної бесіди у комплексний пізнавально-ігровий процес із залученням зорових, слухових і тактильних відчуттів.

Запропонований формат став ефективним інструментом розвитку базових психофізичних умінь. Поєднання ритмічних вправ із тематичною розповіддю сприяло формуванню слухової уваги, навичок виконання інструкцій та розвитку логічного мислення. Зміна ігрових ситуацій забезпечила тренування координації рухів, швидкості реакції та здатності до зосередження. Комплексна діяльність дозволила не лише засвоїти знання про сезонні зміни в природі, а й зміцнити вольові якості, розвинути елементи командної взаємодії та соціальної адаптації.

Наступним етапом стало проблемне запитання: чому серед активних мешканців зимового лісу відсутній ведмедик? Обговорення підвело дітей до усвідомлення явища зимового сну як природного процесу. Подальша робота була спрямована на розвиток уяви: учасники висловлювали припущення щодо того, що може наснитися звірові до весни. Тему емоційно поглибив вірш Оксана Козак «Миле, буре ведмежатко», який збагатив словниковий запас дітей та посилив художнє сприйняття матеріалу.

Закріплення отриманих знань відбулося через творчу діяльність – виконання роботи «Зимовий сон ведмедика». Для дітей віком 3-5 років саме практичне відтворення образу є оптимальним способом осмислення інформації, розвитку дрібної моторики та формування емоційно-ціннісного ставлення до змісту заняття.

Мультисенсорний формат забезпечив стійке утримання уваги протягом усієї зустрічі та сприяв комплексному сприйняттю матеріалу. Такий підхід формує первинний позитивний досвід взаємодії з книгою й читанням, де інформація засвоюється цілісно, емоційно та через активну діяльність.

Пісня степів і Дніпра: життєвий шлях Дніпрової Чайки

Працівники відділу обслуговування юнацтва та молоді Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки провели для учнів старших класів КЗ «Олешківського опорного закладу освіти №4» Олешківської міської ради біографічні пазли «Пісня степів і Дніпра: життєвий шлях Дніпрової Чайки», присвячені 165-й річниці від дня народження письменниці та з нагоди Року Дніпрової Чайки в Херсонській області.

Під час заходу старшокласники ознайомилися з життєвим і творчим шляхом відомої української письменниці, поетеси та громадської діячки.

Особливу увагу було приділено Херсонському періоду її життя, який відіграв важливу роль у формуванні світогляду та творчого стилю Дніпрової Чайки.

Учасники заходу слухали поетичні та прозові твори письменниці, обговорювали їх зміст і актуальність. Захід пройшов у теплій атмосфері та сприяв популяризації літературної спадщини Херсонщини серед молоді.

Як казка стає уроком

А чи помічали ви коли небудь, що іноді достатньо відкрити книжку і звичайний день може непомітно перетворитися на урок, де замість шкільної дошки перед нами лісова галявина, а замість учителя – мудра й дотепна казка або історія. Саме так відбувається щоразу, коли читачі невпинно вирушають у мандрівку сторінками повісті-казки Всеволода Нестайка «Незвичайні пригоди в лісовій школі», яка цьогоріч відзначає 45 років з часу своєї публікації.

Черговий етап казкової подорожі ювілейного походу для читачів групи за інтересами «Читай-компанія», який влаштував відділ для малюків Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки розпочався з тихого шелесту сторінок і щирого дитячого захоплення. Казка, знайома не одному поколінню книголюбів, знову покликала присутніх у світ, де звірята навчаються не лише читати й писати, а й бути чесними, відповідальними, сміливими та добрими.

Кожна пригода цієї книжки – маленький життєвий урок, поданий легко, з гумором і теплом, притаманним неповторному стилю Всеволода Нестайка, котрий діти проводили разом з Косем Вуханем та Колькою Колючкою, обговорювали й програвали.

Минуло 45 років, а «Лісова школа» й досі відчиняє свої двері для нових учнів, бо повісті та оповідання Всеволода Нестайка продовжують вчити – ненав’язливо, з усмішкою, через казкові мандри уяви. Ювілейний книжковий похід довів: справжня дитяча література та золоті письменники, навіть минулого століття, не мають віку. Вони ніколи не зникають, вони знов ростуть разом із читачем, перетворюючи казку на урок, а урок – на теплий спогад, який хочеться пронести крізь усе життя.

102 роки: історія, що надихає

102 роки – це час, у якому вмістилися дитячі голоси різних поколінь, тисячі прочитаних книг і безліч щирих історій. Саме такою – живою, світлою й наповненою сенсами – стала ретро подорож до 102-ї річниці з дня народження Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки, що відбулася у безпечному просторі міста Херсон.

Захід, підготовлений фахівцями бібліотеки, перетворився не просто на святкування дати, а на теплу зустріч з історією, яка надихає, і з бібліотекою, що вже понад століття залишається поруч із дітьми.

Подорож розпочалася зі знайомства. Діти дізналися, що бібліотека – це не лише полиці з книжками, а простір, де завжди чекають, де можна мріяти, гратися, творити й відкривати для себе нові світи. Особливу увагу було приділено імені, яке з гордістю носить бібліотека. Учасники заходу познайомилися з постаттю Дніпрової Чайки – української письменниці, поетеси, педагогині, людини, яка щиро вірила в силу дитячого слова і книги. Через презентацію, розповідь та обговорення діти відкривали для себе, чому саме це ім’я стало символом бібліотеки й духовним орієнтиром для багатьох поколінь читачів.

Окремою сторінкою свята стала візуальна ретро подорож – перегляд презентації про історію бібліотеки. Старі світлини, факти, цікаві моменти з життя закладу допомогли відчути, як бібліотека змінювалася разом із містом, але завжди залишалася вірною своїй головній місії – бути для дітей.

Після пізнавальної частини захід наповнився творчістю. Діти із захопленням долучилися до створення плаката-привітання з днем народження бібліотеки. Кожен мав змогу висловити свої побажання – теплі, щирі, по-дитячому відверті. Свої слова вони писали на власноруч зроблених «кишенях-побажаннях», які стали частиною спільного святкового плаката. У цих побажаннях звучали слова про цікаві книжки, нові зустрічі, добрих читачів і довге життя бібліотеки.

Не обійшлося й без ігор. Рухливі та пізнавальні завдання допомогли дітям ще ближче познайомитися з бібліотекою, її життям і традиціями. Гра «Привітай бібліотеку» стала яскравим моментом заходу, де кожен учасник міг відчути себе частиною великої бібліотечної родини.

Свято пройшло у динамічному темпі, змінюючи розповідь на гру, презентацію – на творчість, а слухання – на активну участь. І саме в цьому полягала його особливість: діти не були просто глядачами, вони стали учасниками живої історії бібліотеки.

Херсонська обласна бібліотека для дітей імені Дніпрової Чайки і сьогодні продовжує свою місію – бути місцем, де дитинство зустрічається з історією, а майбутнє починається з читання.

Пластилінові дива у «BookKidsClub»

Фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки продовжують працювати у безпечному просторі міста з читачами так, щоб книжка ставала поштовхом до власних ідей. У студії «BookKidsClub» читачі звикли не лише слухати, а й діяти. Чергова зустріч запросила їх подивитися на знайомі сюжети по-новому і спробувати перекласти прочитане мовою форми та кольору.

Шлях до втілення ідей розпочався з гри. Крок за кроком учасники пригадували, що відбувалося з героями, які риси робили їх упізнаваними, які дрібниці створювали настрій. Пам’ять оживляла сцени, а разом з ними з’являлося розуміння, як саме хочеться побачити цю історію вже поза сторінкою.

Коли кожен визначився зі своїм героєм, у руках з’явився пластилін – і настала черга найцікавішого. Діти не просто розмазували його по паперу, вони ніби «оживляли» персонажів, роблячи їх об’ємними: хтось виліплював широку посмішку, хтось – чудернацький рух чи деталі костюма. Кожен сам вирішував, як змінити героя, а що залишити, як у книжці. Саме в ці хвилини читачі з просто глядачів перетворилися на справжніх творців, від яких залежало, яким вийде їхній персонаж.

Таке занурення вимагало уваги й водночас допомагало впіймати внутрішню рівновагу. Через подібні практики бібліотекарі показують, що історія не завершується останньою сторінкою. Вона може отримати продовження у дитячих долонях і звучати щоразу інакше.