Хто гарчить, муркоче, нібито читати хоче?

Хто це там шурхотить сторінками, весело гарчить, тихенько муркоче й ніби кличе у пригоду? Відповідь на це загадкове запитання шукали маленькі читайлики, відвідувачі групи за інтересами «Читай-компанія» Херсонської обласної бібліотеки для дітей ім. Дніпрової Чайки. Цього дня затишне укриття дитячого простору UNICEF перетворилося на справжній оазис «Книжкової зоології», де звірята залишали таємничі сліди, подавали голоси й навіть ховалися поміж книжкових сторінок.

Зустріч була присвячена Всесвітньому дню захисту тварин – особливому нагадуванню про тих, хто живе поруч із нами й потребує людської доброти. Великі й маленькі, пухнасті й пернаті, вусаті та хвостаті – усі вони роблять наш світ живим і дивовижним. А любов до них починається з найпростішого: помітити, нагодувати, пригорнути, не образити, захистити. Через веселі ігри та завдання дітлахи розпізнавали тварин за голосами й слідами, пригадували їхні звички, улюблені ласощі та домівки, відкриваючи для себе просту істину: кожне живе створіння заслуговує на турботу.

Та яка ж «Книжкова зоологія» без хвостатих героїв, що оселилися на сторінках дитячих книжок? Справжньою пухнастою зірочкою зустрічі стала Кицюня з книги Ірини Гармаш «7 суперпомічників». Одного дня у маленької героїні раптом… зник апетит! Куди ж він подівся і як його повернути? Дітлахи із захопленням долучилися до пошуків. Слухаючи казку про Кицюню та віднайдений апетит, присутні вигадували для неї смачне меню, розпізнавали корисні продукти та допомагали пухнастій героїні впоратися з її маленькою проблемою. А щоб книжкова Кицюня отримала ще й безліч намальованих друзів, хлопчики та дівчатка опановувала незвичайний секрет юних художників – вчилися створювати котика за допомогою простих цифр. Крок за кроком знайомі цифри перетворювалися на вушка, мордочку, лапки й пухнастий хвостик, викликаючи щире здивування та радість маленьких митців. Так читання, творчість і гра об’єдналися в одну веселу пригоду, де кожен зміг відчути себе справжнім суперпомічником.

«Книжкова зоологія» подарувала дітлахам сміх, щирі емоції та нові відкриття, але найважливіше залишилося не лише на книжкових сторінках. Маленькі книголюби ще раз відчули – тварини вчать нас доброті, чуйності й відповідальності. Адже любов до всього живого починається не з гучних слів, а з маленького доброго вчинку: мисочки води, лагідного дотику, простягнутої долоньки та небайдужого серця. І, можливо, саме з таких маленьких дитячих кроків виростає велика людяність.

Захисні обереги козацтва

Оберіг зберігає те, що людина хоче взяти із собою: згадку про дім, тепло рідних рук, побажання щасливого повернення. Про такі прості речі та їхнє значення фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки говорили з вихованцями студії «BookKidsClub» під час патріотичного воркшопу, що відбувся в одному з укриттів міста Херсон.

Знайомство з козацьким життям допомогло дітям зрозуміти, чому поряд зі сміливістю й витривалістю козаки цінували підтримку товаришів. В іграх ці якості можна було випробувати самим. Готуючи уявний куліш, учасники гуртувалися навколо спільної справи, а рухливі перегони на «конях» давали нагоду відчути себе спритними вершниками. Козацькі пригоди ставали ближчими, коли про них можна було не лише почути, а й пограти в них.

У грі «Козацькі орієнтири» доводилося покладатися на підказки, відчуті через дотик, а під час зведення вежі успіх залежав від точності рухів та кмітливості. Так через гру малеча відкривала для себе якості, які допомагають долати труднощі й підтримувати одне одного. Пошук оберегів продовжив цю розмову, додавши до неї ще одну думку: сили людині надають і дорогі серцю речі, що нагадують про дім та близьких.

Думку про тепло й підтримку, які може зберігати оберіг, діти втілили у власних роботах. Для цього обрали підкову, яку за народним уявленням пов’язують зі щастям і добробутом. Вихованці оздоблювали її нарізаними ниточками та декоративними елементами, добирали кольори, пробували різні поєднання. Однакових підков не вийшло: кожна відображала задум і вподобання свого автора.

Створені підкови зберегли спогад про козацькі ігри та знайомство з традиціями. Тепер кожен мав власний оберіг, у який вклав старання, фантазію й добрі побажання.

Там, де живе турбота: читаємо про тварин

Світ тварин завжди поруч – у домашньому улюбленцеві, якого дитина зустрічає щодня, у пташці за вікном чи в героях улюбленої книжки. Саме через такі знайомі й близькі образи діти вчаться помічати більше, розуміти поведінку живих істот і замислюватися про відповідальність людини за тих, хто потребує її турботи. Пізнавально-ігрову мандрівку у світ тварин запропонували юним херсонцям фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки під час зустрічі в одному з безпечних просторів міста Херсон.

Відправною точкою зустрічі стали книжки. Разом із дітьми бібліотекарі переглядали яскраві видання, розглядали ілюстрації, впізнавали знайомих тварин та відкривали цікаві факти про їхні звички й поведінку. Художні історії стали приводом поговорити про дружбу людини і тварини, відповідальність за домашніх улюбленців та прості щоденні вчинки, з яких починається справжня турбота. Діти ділилися власними спостереженнями, пригадували кумедні випадки зі своїми чотирилапими друзями та міркували, чого насправді потребує тварина, яка живе поруч із людиною.

Не обійшлося й без гри, адже саме гра допомагає легко й невимушено закріпити нові знання. Діти розрізняли домашніх і диких тварин, пригадували особливості їхньої поведінки, перевіряли свою уважність та ерудицію. Книжкові факти перетворювалися на цікаві завдання, а відповіді учасників доповнювалися власними спостереженнями та маленькими відкриттями. Так пізнання світу тварин стало спільною справою, у якій кожен міг продемонструвати свої знання.

Особливим моментом зустрічі стала творча вправа «Коло турботи». Кожен учасник отримав частинку майбутнього спільного кола й мав зобразити те, без чого тварині не обійтися: чисту воду, їжу, затишне й безпечне місце, лікування, догляд, увагу та спілкування. Коли окремі малюнки об’єдналися в одне велике коло, діти побачили просту, але важливу річ: турбота про тварину – це не лише погратися чи погладити її, а щодня дбати про її безпеку, здоров’я та потреби.

Ця зустріч ще раз показала, що книжка може бути значно більшою, ніж просто історія на сторінках. Вона допомагає дитині спостерігати, ставити запитання, співпереживати й робити власні висновки. Через читання, гру та творчість юні херсонці говорили про відповідальність і доброту, вчилися уважніше дивитися на світ живої природи та розуміти тих, хто не може розповісти про свої потреби словами.

Загадка зниклого каштана

Осінь щедра на барви, природні дива та цікаві відкриття. Саме таку атмосферу фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки створили для маленьких херсонців під час тематичної зустрічі «Місія осінніх шукачів: «Загадка зниклого каштана», що відбулася у безпечному просторі UNICEF м. Херсон.

Цього разу на юних учасників чекала незвичайна осіння пригода. За сюжетом зустрічі у Лісового Хранителя, Їжачка Шурхота, зник чарівний каштан, без якого осінній ліс нібито не зможе засяяти своїми барвами. Тож дітям довелося об’єднатися в команду «Осінні шукачі» та вирушити на пошуки. Карта маршруту, підказки й тематичні завдання допомогли учасникам поступово наближатися до розгадки, а весела руханка стала чудовим початком осінньої пригоди.

На дітей чекали різноманітні випробування, пов’язані з осінніми явищами та природою. Вони шукали заховані серед листя фрагменти пазла, відгадували звуки дощу, лісу та пташиного співу, долали тематичну смугу перешкод. Виконуючи завдання, маленькі шукачі вчилися працювати разом, бути уважними, підтримувати одне одного та знаходити рішення спільними зусиллями. А фінальна підказка привела їх до чарівної скриньки, де й знайшовся довгоочікуваний каштан.

Осіння тема продовжилася у творчій частині зустрічі. Звичайні каштани та пластилін перетворилися в руках дітей на кумедних лісових мешканців — їжачків, сов, ведмедиків, поросят та інших фантазійних персонажів. Кожна дитяча робота виявилася по-своєму особливою, адже за простими природними матеріалами оживали власні задуми та маленькі історії.

Працюючи з природними матеріалами, діти розвивали дрібну моторику, уяву, творче мислення та посидючість. А завершенням зустрічі стала невелика виставка «Лісова казка», де юні автори із задоволенням презентували свої роботи та ділилися враженнями.

Осіння пригода подарувала маленьким херсонцям не лише яскраві емоції, а й можливість цікаво провести час разом, проявити творчість, відчути підтримку одне одного та ще раз переконатися, що навіть звичайний каштан може стати початком великої дитячої історії.

Щит України: крізь час і покоління

Крізь віки й покоління простягається історичний шлях України – шлях мужності, незламності та одвічного прагнення до свободи. Це голоси предків, козацька відвага, прагнення до волі й мужність тих, хто в різні часи ставав на захист рідної землі. Змінювалися століття, одяг і зброя, та незмінним залишалося головне – любов до Батьківщини й готовність берегти право жити у вільній державі. Саме цією невидимою ниткою, що єднає минуле із сучасністю, пройшли юні учасники, читачі-учні 3-4-х класів Херсонського загальноосвітнього навчально-виховного комплексу №48 Херсонської міської ради, патріотичного переходу, організованого молодшим відділом Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки.

Символічний маршрут розпочався з мандрівки сторінками української історії. Діти знайомилися з традиціями українського козацтва, говорили про Запорозьку Січ, козацьку честь, побратимство та прагнення українців бути господарями на власній землі. Історичні факти оживали у запитаннях, загадках та інтерактивних випробуваннях, допомагаючи присутнім відчути, що минуле – це не щось далеке, воно продовжує жити у нашій культурі, мові, пам’яті та національних символах.

Крок за кроком патріотичний перехід наближав маленьких патріотів до сьогодення. Від образу козака-захисника до сучасного українського воїна, від козацького щита до синьо-жовтого шеврона. Особливу увагу приділили тому, що об’єднує захисників різних поколінь: сміливість, витримка, взаємодопомога, відповідальність за свою землю та любов до України. Хлопчики та дівчатка міркували, якими рисами має володіти справжній захисник, складаючи власний символічний «Щит України».

Та захищати державу означає не лише тримати зброю. Для юного покоління це насамперед знати історію своєї країни, шанувати українську мову й культуру, берегти традиції, читати українські книги, підтримувати одне одного та відповідально ставитися до майбутнього. Саме тому важливою частиною зустрічі стала книга – своєрідний міст між поколіннями, завдяки якому голоси минулого можуть промовляти до тих, кому творити Україну завтра.

Патріотичний перехід завершився, але символічна дорога крізь час триває. Адже кожне покоління українців додає до історії держави свою сторінку. Колись її писали князі й козаки, сьогодні – захисники та захисниці України, волонтери, учителі, лікарі, батьки й діти. І поки з покоління в покоління передаються пам’ять, мова, культура та любов до рідної землі, «Щит України» залишається міцним. Бо його сила у людях, які знають своє минуле, цінують свою державу й бережуть те, що об’єднує нас у майбутньому.