Розфарбуй своє небо і землю: кольори, що єднають Україну!

У світі є кольори, які неможливо сприймати просто як барви, бо вони несуть у собі пам’ять, надію, силу й любов до рідної землі. Саме такими для кожного дорослого і маленького українця є синій та жовтий – кольори Державного Прапора України. В день цього державного свята у безпечному дитячому просторі UNICEF відбувся творчий захід, що допоміг читачам Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки не лише дізнатися більше про один із головних державних символів, а й власноруч створити маленьку частинку великого українського полотна.

Для дітей наша святиня – це не лише офіційний символ держави. Це синє небо, під яким вони мріють, і золоте поле, що нагадує про щедрість рідної землі. Це образ мирного життя, свободи та незламності, які особливо гостро відчуваються сьогодні. І тому під час зустрічі маленькі патріоти поринули у світ теплих українських кольорів, поговорили про значення Державного Прапора та пригадували, де можемо побачити його не лише цього дня.

А потім настала особлива мить – час для творчості. Дитячі руки оживляли кольорами різноманітні елементи, перетворюючи окремі деталі на спільну яскраву композицію. Кожен присутній додавав до роботи щось своє: старанність, фантазію, гарний настрій і щире ставлення до України. Так поступово з безлічі кольорових деталей народилося спільне панно – символ єдності, мужності, незалежності, адже справжня сила України також складається з маленьких, але важливих зусиль кожного.

Це барвистий дитячий витвір, народжений у підземному укритті, перетворився на справжній оберіг і яскравий символ дитячих мрій, любові до рідної землі та непереборної жаги до життя. Творчість стала для хлопчиків і дівчаток особливою мовою розмови про землю предків. Через кольори та прості образи вони висловлювали те, що часом складно пояснити словами: свою любов до рідної землі, віру в мирне майбутнє, бажання бачити Україну вільною, сильною та щасливою.

Сьогодні Херсонська обласна бібліотека для дітей імені Дніпрової Чайки знов створила для своїх читачів простір духовної підтримки та патріотичного виховання, який продовжує дарувати світло навіть у найскладніші часи. Самобутнє панно, створене дитячими руками, стало беззаперечним доказом того, що ворог може змусити нас спуститися в укриття, але він ніколи не зможе згасити світло в українських серцях.

Тож, доки юні херсонці творять свої власні витвори із вірою в Україну, над нашою землею обов’язково засяє вільне та мирне небо. Державний Прапор об’єднує українців у різних куточках країни та далеко за її межами. А дитячі долоньки, що сьогодні створили маленький шедевр, вже творять завтрашню Україну – вільну, мирну й нескорену, бо любов до Батьківщини починається з елементарного: знати її символи, берегти її традиції, цінувати рідну землю і вірити в її світле майбутнє.

Моя країна – Україна. ФОЛЬКмандрівка

Україну можна пізнавати за підручниками, мапами й датами, а можна – через пісні, легенди, книги, мистецтво та традиції. Саме таку незвичайну подорож до Дня Незалежності України здійснили читачі Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки разом із фахівцями відділу обслуговування читачів-учнів 5-9-х класів під час пізнавально-ігрового заходу «Моя країна – Україна. ФОЛЬКмандрівка».

Мандрівниками світом українознавства стали читачі разом із героями програми літніх читань «Відкривачі історії. UA-пригоди» Мартою і Тимком, які пригадали місця та історичні епохи, де вони вже побували під час своїх пригод, які сталися протягом літніх канікул: Стародавню Грецію і Рим, Київську Русь, Запорозьку Січ, Львів XIX століття та культури інших народів. Але цього разу їхні подорожі допомогли поглянути на Україну по-новому – побачити, наскільки вона різноманітна, багата й неповторна.

Разом із героями читачі відкривали Україну через міфи й легенди, народних героїв, фольклор, музичні інструменти, вишиванку, орнаменти та традиційне мистецтво різних регіонів. Учасники грали в пізнавальні ігри, відгадували персонажів української міфології, впізнавали музичні інструменти, досліджували шлях книги крізь час і відкривали особливості української культури.

Особливу увагу приділили сучасній Україні, адже наша культура – це не лише пам'ять про минуле. Вона продовжує жити й розвиватися у творчості митців, книгах, музиці, технологіях, народних традиціях та щоденних справах українців. Різні регіони мають свої пісні, орнаменти, звичаї й культурні особливості, але разом вони створюють єдину українську культурну мозаїку.

Завершилася мандрівка літературною зупинкою – знайомством із книгами про історію, культуру, фольклор, традиції та видатних українців. Ці видання стали своєрідними дороговказами для тих, хто захоче продовжити пізнавати свою Батьківщину вже самостійно.

ФОЛЬКмандрівка нагадала: Україна – це не просто територія на карті. Це пам'ять поколінь, пісня і слово, книга і легенда, традиція і сучасність. Чим більше ми пізнаємо світ, тим краще розуміємо неповторність власної країни. Знати Україну – означає знати своє коріння, а берегти її культуру – означає продовжувати історію свого народу.

Від Херсонщини – до серця України: у Вінниці провели «Ігри патріотів»

Любов до рідного краю починається з його пізнання: із зацікавленості його історією, поваги до народних традицій та щирого захоплення багатством української культури. Саме такими сенсами був сповнений інтерактивно-просвітницький захід «Моя країна – Україна». Ігри патріотів», який об'єднав дітей-переселенців із Херсонщини та їхніх батьків довкола пізнавальних розваг, інтелектуальних відкриттів і спільної творчості.

Подія, яку 21 серпня організували і провели співробітники Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки спільно із координаційним центром «Вільні разом» (м. Вінниця), була приурочена до Дня Незалежності України. Вона стала чудовим майданчиком для того, щоб у невимушеній і дружній атмосфері заново закохатися в історію, географію та традиції рідного краю, проявити свою кмітливість і створити щось цінне власними руками.

Захід розпочався з пізнавальної гри-мандрівки «Моя Україна» – інтерактивного змагання для дітей і дорослих, яке допомогло учасникам поглибити власні знання з географії, культури, історії та звичаїв нашої держави. Подорожуючи мапою, учасники пізнавали рідний край: його визначні місця, пам'ятки історії, природні дива, традиції та відомі постаті. Оскільки кожна область має свої унікальні цікавинки, мандрівка виявилася насиченою та розмаїтою. У цій грі перемога залежала не лише від фортуни чи кількості крапок на ігровому кубику, а й від знань, уважності, кмітливості та навіть співочих здібностей учасників.

Залежно від сектора, гравці виконували різноманітні завдання та отримували фішки як винагороду. Всі завдання умовно були згруповані за певним принципом: інтелектуальні випробування стосувалися коротких питань про міста та природу України, візуальні завдання складали швидкий пошук необхідних архітектурних об'єктів або патріотичних символів на мапі, а мистецькі квести мали на меті виконання українських пісень і відповіді на запитання про українських письменників та народні традиції. Особливістю гри стало те, що до перемоги учасників вела не швидкість, а глибоке розуміння, уважність і допитливість. Вона поєднала знання та фортуну, а також об'єднала різні покоління за спільним заняттям.

Яскравим підсумком першого блоку стала українознавча вікторина, яка закріпила здобуті знання, подарувала чудовий настрій і занурила всіх присутніх у піднесену патріотичну атмосферу.

Друга половина заходу була присвячена практичній творчості. Учасники долучилися до майстер-класу з виготовлення патріотичної листівки. Діти та батьки створювали унікальні пам'ятні сувеніри, прикрашені національною символікою та теплими побажаннями. Виготовлені власноруч листівки стали символом любові до Батьківщини та гарним завершенням насиченого дня.

Захід «Моя країна – Україна. Ігри патріотів» став для учасників не лише корисним, а й надзвичайно захопливим. Поєднання інтелектуальної гри, щирого спілкування та творчості подарувало присутнім яскраві емоції, нові знання й відчуття гордості за власну державу. І ми дуже раді тому, що ця патріотична зустріч об'єднала довкола себе херсонські родини, надихнула їх на нові відкриття та сприяла прояву у юних херсонців справжніх патріотичних почуттів.

Херсонщина, яку ми почули: музика Валентина Плаксєєва

У його музиці звучала Херсонщина – широка й сонячна, із безкраїми степами, золотими полями, тихими водами Дніпра та особливою любов’ю до рідної землі. Валентин Плаксєєв умів перетворювати любов до Херсонського краю на мелодію, а поетичне слово – на пісню, яка зберігає пам’ять, красу й почуття.

До 90-річчя від дня народження талановитого херсонського композитора фахівці відділу естетичного виховання Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки спільно з працівниками ГО «Корабельна районна організація Товариства Червоного Хреста України» провели для юних херсонців краєзнавчу зустріч «Життєдайна сила мистецтва Валентина Плаксєєва».

Її метою стало не лише познайомити дітей із творчою спадщиною земляка, а й через музику та поетичне слово допомогти їм відчути зв’язок із рідним краєм, зберегти пам’ять про його культурну спадщину та сформувати емоційне ставлення до Херсонщини.

Діти дізналися про життєвий і творчий шлях митця, який понад шість десятиліть присвятив музиці. У його доробку – численні пісні, вокальні та інструментальні твори, значна частина яких присвячена Херсону, Таврійському краю, природі південного степу, родині та найдорожчим людям.

Особливу увагу приділили творчим тандемам Валентина Плаксєєва з поетами-земляками Валерієм Куликом та Миколою Братаном. Їхні поетичні рядки ставали піснями, у яких оживали степові простори, херсонські краєвиди, любов до рідної землі. Діти переглянули збірки та нотні видання, а головне — почули твори, народжені у співпраці поета й композитора.

Особливого звучання зустрічі надав візуальний образ Херсонщини. Степи, золоті поля, Дніпро, соняшники, верби та південне небо поставали перед дітьми не просто як краєвиди, а як частина культурної пам’яті краю. Для юних херсонців, які через війну тривалий час не можуть побачити рідне місто й область такими, якими вони були до повномасштабного вторгнення, ця подорож стала своєрідною зустріччю із сонячною Херсонщиною, яку потрібно пам’ятати й берегти.

Важливою частиною заняття стала творча рефлексія «Херсонщина, яку ми почули». Діти ділилися, які образи та кольори виникали в їхній уяві під час слухання музики композитора, а потім кожен створив власну частинку спільної картини рідного краю.

Так окремі дитячі враження об’єдналися у спільний образ Херсонщини — землі, яку можна не лише побачити, а й почути серцем.

Для бібліотеки, яка працює з дітьми у прифронтовому Херсоні, такі краєзнавчі зустрічі мають особливе значення. Вони допомагають зберігати культурну пам’ять, знайомити нове покоління з митцями-земляками та підтримувати відчуття приналежності до рідної землі. Адже пам’ять про Херсонщину – це теж форма стійкості.

Секрет смугастої картини

Звичайні лінії здатні створювати відчуття руху, плаский малюнок – набувати об’єму, а знайомі предмети – приховувати зовсім інші образи. Так працюють оптичні ілюзії, які змушують пильніше придивлятися до побаченого й помічати несподівані деталі. Дослідити ці особливості зорового сприйняття фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки запропонували учасникам художньої студії «Art Kid`s» під час творчої зустрічі у безпечному просторі міста Херсон.

Перші візуальні загадки стали своєрідним випробуванням дитячої спостережливості. Юні учасники шукали приховані фігури, порівнювали розміри та довжину ліній, намагалися зрозуміти, чому нерухомий малюнок раптом здається рухомим. Особливий інтерес викликали картини українського художника Олега Шупляка, у яких за пейзажами та знайомими сюжетами можна побачити ще один, прихований образ.

Побачене захотілося перевірити за допомогою невеликого експерименту. Простий дослід зі склянкою води та намальованою стрілкою продемонстрував дітям, наскільки оманливим буває наше бачення. Стрілка, спрямована в один бік, крізь воду несподівано «розвернулася» у протилежний. Цей ефект став приводом поміркувати, як світло й вода можуть змінювати те, що ми бачимо.

Та найбільший секрет чекав юних художників на аркуші паперу. За допомогою ритмічних смуг і вигнутих ліній діти створювали власні композиції. Поступово плаский малюнок набував візуального об’єму, ніби окремі його частини піднімалися над поверхнею. Так на практиці учасники переконалися, що для незвичайного художнього ефекту іноді достатньо лінії, контрасту та вдало знайденого ритму.

Зустріч відкрила дітям мистецтво з іншого боку – як простір для експерименту, спостереження і маленьких відкриттів. А створені смугасті картини залишили кожному власну зорову загадку: аркуш залишається пласким, проте очі вперто переконують у протилежному.