Секрети позитивного Смайлика

У дитинстві щастя часто ховається у найпростіших речах: щирій усмішці, веселій грі, доброму другові та цікавій казці. Воно може причаїтися у яскравому малюнку, веселій лічбі, улюбленій пісні чи несподіваному маленькому диві. Для дитини кожна така мить – це можливість радіти, відкривати нове, фантазувати й дарувати свою усмішку тим, хто поруч.

Саме таку маленьку територію радості створила для дошкільнят Херсонська обласна бібліотека для дітей імені Дніпрової Чайки, де казка оживала, гра перетворювалася на відкриття, а звичайний день з бібліотекою став справжньою пригодою, сповненою тепла, позитивних емоцій і гарного настрою. Разом із веселим жовтеньким Смайликом та його пухнастим другом Мурчиком малята вирушили у світ веселих забав та гарного настрою. Діти рахували улюблені фрукти Смайлика, виконували творче завдання «Додай кольору», допомагали Мурчику повернути загублені носик і вушка, тренуючи пальчики та розвиваючи дрібну моторику.

Та найважливішою частиною зустрічі стало знайомство з емоціями. Разом із веселим Смайликом та чарівною збіркою коміксів «Магічний скарб емоцій: шлях до власних відчуттів і знань про них», виданою Херсонською обласною бібліотекою для дітей імені Дніпрової Чайки, діти відкривали для себе світ різних настроїв – радості, суму, здивування, сердитості.

У цікавій ігровій формі малюки вчилися називати та розпізнавати власні емоції, розуміти їх і помічати емоційний стан інших. Такі прості, але важливі вправи допомагали дошкільнятам краще пізнавати себе, уважніше ставитися до оточення та поступово розвивати емоційний інтелект – навичку, що стане важливою опорою для дитини протягом усього життя.

А завершилася зустріч, звичайно ж, веселою руханкою! Танцювальні рухи, гарний настрій і щирі усмішки подарували всім учасникам заряд енергії та цілий букет позитивних емоцій.

Бібліотека сьогодні – це простір, де малеча не просто слухає казку, а проживає її, грається, спілкується, пізнає себе і вчиться бути уважною до почуттів інших. І, можливо, саме з таких маленьких зустрічей починається велика наука – наука розуміти себе, дарувати добро іншим й знаходити щастя у простих речах.

«Я вірую в красу…» Перехрестя доль Лесі Українки та Дніпрової Чайки

У рамках відзначення Року Дніпрової Чайки на Херсонщині працівники абонементу Херсонської обласної бібліотеки для дітей ім. Дніпрової Чайки організували для учнів Каховського НВК «Гімназія – спеціалізована школа І ступеня з поглибленим вивченням іноземних мов» Каховської міської ради Херсонської області натхненний літературний екскурс під назвою «Я вірую в красу…». Захід об’єднав творчі та життєві орієнтири двох видатних українок, чий геній збагатив національну літературу і культуру.

На початку заходу школярі поринули у світ ранніх років майбутніх письменниць і переконалися у тому, що саме у натхненних враженнях дитинства і криється їхнє джерело невичерпного натхнення. Дніпрова Чайка (Людмила Василевська-Березіна) сформувалася як особистість саме на Херсонщині. Мальовничі простори степів, величні річки Півдня і морські простори згодом наповнили її поетичні та прозові твори особливим колоритом. Її батько був священником, а мати походила з давнього козацького роду. Леся Українка виросла в інтелектуальному колі родини Косачів, де панував культ книги і рідного слова, народної пісні та високого мистецтва.

Далі учасники заходу простежили перші кроки в літературі обох мисткинь та довідалися про те, які сенси криються за їхніми псевдонімами. Ім'я Лесі Українки перетворилося на вічний символ незламного духу, патріотизму та глибинної любові до Батьківщини, тоді як творчий псевдонім «Дніпрова Чайка» асоціюється із вільним птахом, польотом, піснею та одвічним прагненням до волі, що гармонійно резонує з духом українського Півдня.

Окрему увагу приділили темі кохання та особистого життя. Школярі дізналися про трагічні й світлі стосунки Лесі Українки з Сергієм Мержинським, а також про її міцний життєвий і творчий союз із Климентом Квіткою. Своєю чергою, історія родини Дніпрової Чайки та її чоловіка Феофана Василевського розкрила багатогранність цих постатей через призму спільної просвітницької праці, випробувань і підтримки.

Важливою частиною розповіді став зв'язок Дніпрової Чайки з Херсонщиною, спогади про візит Лесі Українки до Херсона, а також вшанування пам'яті видатних жінок. На їхню честь названо бібліотеки, освітні та культурні заклади, а також вулиці в багатьох українських містах. Це яскраво доводить, що їхній творчий доробок і сьогодні залишається живим і затребуваним.

На завершення зустрічі організатори розкрили головну інтригу – чи зустрічалися письменниці в реальному житті? Виявилося, що доля зводила їх у Києві та Одесі, а згодом їхній духовний діалог тривав на відстані через тепле та змістовне листування. Ці життєві точки перетину стали справжнім символом духовної єдності Дніпрової Чайки та Лесі Українки. А закріпити нові знання школярам допомогла інтерактивна вікторина, де вони змагалися у вмінні розрізняти факти біографій та знаходити спільне у долях двох видатних українок.

Літературна регата юних читачів

У дивовижну морську подорож на поетично-казковій хвилі вирушили учні 4-Б класу Херсонської гімназії №3 Херсонської міської ради під час заходу проведеного працівниками Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки «На поетично-казковій хвилі Дніпрової Чайки. Літературна регата».

На школярів чекала справжня літературна пригода, під час якої кожен тематичний вітрильник відкривав нову сторінку життя і творчості Дніпрової Чайки.

Перший вітрильник «Дитинство» переніс учасників у роки, коли формувався характер і світогляд майбутньої письменниці. Діти дізналися про родину Дніпрової Чайки, її дитячі роки, освіту, захоплення та середовище, яке вплинуло на становлення її творчої особистості. Вітрильник «Творчість» відкрив школярам багатогранний світ письменниці. Юні читачі познайомилися з її поетичними творами, казками, оповіданнями та драматичними творами. Говорили про особливості авторського стилю, образність її мови, любов до природи та прагнення через художнє слово передати красу українського світу.

Окремою зупинкою регати стала «Казкова хвиля». У творах Дніпрової Чайки оживають фантастичні персонажі, природа набуває людських рис, а казкова історія допомагає говорити з юним читачем про добро і зло, дружбу, відповідальність, чесність та людяність. Школярі мали можливість пригадати знайомі казкові мотиви й переконатися, що дитяча література Дніпрової Чайки має не лише розважальний, а й пізнавальний та виховний зміст.

Цікавою для учасників стала й розповідь про музично-театральну сторінку творчості письменниці. Під час знайомства з дитячими операми школярі дізналися, що українська народна казка може ставати основою для музичного твору, у якому знайомий сюжет набуває нового звучання.

Вітрильник «Херсонщина» повів учасників до сторінок, пов’язаних із рідним краєм. Діти дізналися про зв’язок письменниці з Херсонщиною, її життя та громадську діяльність. А човен під назвою «Україна» став своєрідним підсумком подорожі. Разом учасники заходу говорили про значення творчості Дніпрової Чайки для української культури, освіти та розвитку національної свідомості.

А завершилася подорож грою «Літературно-морською регатою». На юних мандрівників чекали запитання, завдання та випробування, які допомогли перевірити, наскільки уважними вони були під час подорожі. Літературна регата показала юним читачам, що творчість Дніпрової Чайки може звучати по-новому і скрізь: у книзі, цифровому форматі, казці, поезії та на сцені театру.

Херсон у форматі любові. Інтерактивний портрет рідного міста

Любов до рідного міста починається з простого – знати його вулиці, впізнавати знайомі місця, пам’ятати його особливості та відчувати зв’язок із ним, навіть якщо зараз ти далеко. Саме таку мандрівку улюбленим Херсоном здійснили читачі 1-го класу Херсонського ліцею №52 «Перспектива» Херсонської міської ради під час тематичного онлайн-заходу «Херсон у форматі любові. Інтерактивний портрет рідного міста», організованого співробітниками молодшого відділу Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки.

Першою зупинкою стала онлайн-подорож вулицями Херсона. За допомогою візуальних матеріалів діти мандрували знайомими маршрутами, розглядали будинки, вулиці та міські краєвиди. Кожне зображення ставало приводом для розмови: «Чи знаєте ви це місце?», «Де ви його бачили?», «Що вам нагадує ця вулиця?»Так поступово перед очима першокласників поставав живий портрет рідного міста.

Під час дидактичної гри «Що добре для вулиць Херсона, а що погано» маленькі учасники розмірковували, яким має бути комфортне, чисте та затишне місто. Діти розподіляли запропоновані дії та ситуації на ті, що допомагають місту, і ті, що завдають йому шкоди.

Справжнім випробуванням для маленьких знавців Херсона стала гра «Вгадай місце за фото». Учасникам демонстрували світлини міських локацій, а вони намагалися якомога швидше визначити, де саме зроблено фотографію. Читачі уважно розглядали деталі, порівнювали побачене зі своїми спогадами, висловлювали припущення та раділи, коли впізнавали знайомі місця.

Херсон у форматі любові – це місто, яке знаємо, пам’ятаємо, бережемо і в яке неодмінно мріємо повернутися. Онлайн-подорож завершилася, але любов до рідного міста продовжує жити у пам’яті, словах і мріях дітей. Бо Херсон – це не лише вулиці на карті. Це наші історії, знайомі краєвиди, дитинство, дім і особливе відчуття: «Це – моє місто».

Мелодія між рядків

Між книжковими рядками можна відшукати особливу мелодію. Вона народжується з ритму віршів, звучить у колискових і допомагає оживити прочитану історію. Почути, як слово поєднується з музикою, дітям запропонували фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки під час заходів, проведених в укриттях міста Херсон до Дня української музики.

Для наймолодших учасників знайомство з музикою перетворилося на невелику пригоду, яку розпочав лист від Котика-скрипаля з української народної казки «Котик і Півник». Разом із листом він надіслав дітям музичну загадку із зображеннями різних інструментів. Малеча впізнавала знайомі інструменти, пригадувала їхні назви, прислухалася до звучання та намагалася визначити його без підказок.

Від звукових вражень малюки поступово перейшли до образів і настроїв, які створює музика. Особливе місце в цій розмові посіла колискова, перша мамина пісня, що входить у життя дитини ще до знайомства з книжками. Її спокійне звучання допомогло відчути, як мелодія передає тепло, турботу й ніжність без зайвих слів.

Згодом музичні інструменти стали голосами прочитаної історії. Діти слухали розвиток сюжету й самостійно добирали звуки, які могли передати рухи, настрій та характер подій. Так казка вийшла за межі книжкової сторінки, а малеча стала не лише її слухачем, а й творцем музичного супроводу.

Для першокласників підготували знайомство з українською музичною культурою. Діти відкривали для себе голоси бандури, цимбалів, сопілки й трембіти, порівнювали їх та дізнавалися, чому кожен інструмент має особливе місце в народній традиції. Ближче познайомитися з трембітою допомогла мультимедійна розповідь, яка передала її потужне звучання та зв’язок із життям українських горян.

Музика привела школярів і до поезії. Вірші Тараса Шевченка та Лесі Українки спочатку прозвучали як літературні твори, а потім відкрилися дітям у пісенному виконанні. Порівнюючи почуте, учасники помічали ритм поетичного слова та розуміли, як вірш стає піснею, не втрачаючи свого змісту.

Наприкінці зустрічі відвідувачі створили власні шумові інструменти «Жабки-стукалки» та об’єднали їхнє звучання у спільному ритмі. Цей дитячий концерт став природним продовженням розмови про музику, народжену книгою. Адже мелодію можна не лише почути в колисковій чи пісні, а й відшукати між поетичними рядками, відчути в казковій історії та створити власними руками.