Птахи світла і добра. Казкотерапія

Співробітники читальної зали Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки в листопаді продовжили серію заходів у рамках казкотерапевтичного проєкту «Закодоване зцілення», який спрямований на підтримку ментального здоров'я і літературної творчості херсонських школярів.

Головними героями нової бібліотерапевтичної зустрічі стали учнів 4-х класів Херсонського ліцею №6 Херсонської міської ради та рідкісні птахи – ті, які живуть у книжках. Разом зі школярами ми здійснили казково-орнітологічну експедицію і познайомилися із вигаданими птахами – птахами світла і добра, які приносять щастя, надію, добро і перемогу світла над темрявою, перемогу добра над злом.

За легендою, хто знайде Птаха Щастя з синім оперенням, отримає щастя на все життя, тож завдяки твору Моріса Метерлінка «Синій птах» діти навчились, що справжнє щастя – поруч із рідними та у добрих вчинках. Фенікс у казках з’являється лише до чистих серцем у хвилини крайньої потреби, і сцена відродження Фоукса в «Гаррі Поттері і Таємній кімнаті» нагадала учасникам заходу, що навіть після найтяжчих випробувань можна відродитися, а доброта й відданість викликають підтримку та зцілення. Жар-птах у народних казках – це символ величі, удачі й кохання; наша українська казка про жар-птицю і вовка показала, що врятований птах приносить щастя і благополуччя.

Птах Світла з терапевтичної казки Наталії Коваль – захисник лісу з великими крилами і відважним серцем – рятує мешканців від загрози і вчить сміливості та турботи. А птах Миру у вигляді голуба з оливковою гілочкою після Другої світової став універсальним символом свободи, миру й примирення.

Далі учасники казкотерапевтичної майстерні вигадали власного Птаха Перемоги, потрібного нашому народові, й дали йому символічні імена – Мирус та Херсончик. Цей птах має помаранчево-жовтий колір, оперення, як у айстри, та мешкає у плавнях. Він допомагає людям здобути Перемогу в складних обставинах, надихає мріяти і діяти для досягнення мрії, втілює в реальність віру та надію. Вигадали діти й головних героїв майбутньої казки – Марійку та Степана, які відправляться на пошуки Птаха Перемоги, щоб він допоміг їхньому рідному місту Херсону та Україні.

Хочеться вірити, що цей птах дуже скоро до нас прилетить і подарує нашому народу мир і ще більшу славу за нашу незламність і героїзм. А продовжимо ми працювати над цією казкотерапевтичною історією на наступному заняття.

Не говори про доброту, забувши про чужу біду!

Сьогодні світ потребує не лише розуму й знань, а насамперед – сердечності. Ми часто говоримо про добро, милосердя, людяність, але іноді забуваємо про головне, - що доброта не живе окремо від співчуття. Вона не має сенсу, якщо ми не бачимо чужого болю, якщо проходимо повз біду, що трапилася поруч. Справжня доброта – це не красні слова, а вчинки, народжені у розумінні й толерантності до іншого.

А що ж таке толерантність? Які риси і вчинки притаманні толерантній людині? На ці та інші питання шукали відповіді читачі-учні 3-А класу Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №44 Херсонської міської ради та читачі-учні 3 класу Херсонського загальноосвітнього навчально-виховного комплексу № 48 Херсонської міської ради, «будуючи» Палац толерантності.

«Розбудова» почалася із розповіді бібліотекаря Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки про Міжнародний день толерантності, про історію життя французького князя і міністра закордонних справ Шарля Моріса Толейрана, від імені і діяльності якого, за висновками деяких дослідників, пішло поняття толерантність.

А далі, нарощуючи цеглинку за цеглинкою, присутні складали поняття толерантності, грали у гру «Усі різні – усі рівні», яка на прикладах казкових персонажів дала змогу зробити висновок – не залежно від походження, статусу, професії, кольору шкіри чи певних людських вад, всі люди на землі мають однакові права на гідність і повагу. Вправа «Як стати/бути толерантним» підказала певні кроки до терпимості, навчила сприймати людей такими, якими вони є, а кросворд та вікторина стали дахом-підсумком будівництва Палацу толерантності.

Бути толерантним означає розуміти – усі ми різні, але всі рівні. У світі, де панує агресія, байдужість та упередження, саме толерантність повинна стати містком, який з’єднує людей, а не стає стіною, що їх розділяє. І поки в наших серцях і серцях наших дітей житиме здатність відчувати чужий біль, співпереживати та розуміти інших, ми маємо шанс зберегти людяність – найбільшу цінність нашого часу.

Кольорові дотики маленьких пальчиків

Іноді простий аркуш паперу може стати справжнім полем для пригод, якщо об’єднати дитячу фантазію і трохи кольорових фарб. Саме таку атмосферу створили фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки у безпечному просторі UNICEF, запросивши учасників студії «Бібліомалята» поринути у світ творчості, руху та відкриттів.

На початку зустрічі малята познайомилися з кумедним героєм чарівним Олівцем, який запросив їх у гру з кольорами. Разом із ним діти розглядали картинки, підбирали відтінки, вчилися помічати найменші деталі та відкривати в кольорі настрій.

Та щойно з’явилася маска Вовка, звичайна гра перетворилася на веселу рухливу пригоду «Діти і вовк», сповнену сміху, вигуків і щирих емоцій.

Та на цьому історія не закінчилася. До малюків завітала сумна Палітра фарб, без пензликів її картини залишилися недомальованими.

Але «бібліомалята» не розгубилися – вони вирішили допомогти, створюючи шедеври власними пальчиками! Кожен дотик ставав мазком, а кожен рух втіленням радості. Так народжувалися малюнки, сповнені тепла, руху і дитячої безпосередності.

Зустріч довела: щоб творити, не потрібні складні інструменти – достатньо фантазії, щирості й бажання ділитися гарним настроєм. «Бібліомалята» ще раз переконалися, що світ барв починається з посмішки, а кожен маленький дотик до аркуша може стати справжнім дивом. У таких творчих зустрічах народжується любов до мистецтва, упевненість у власних силах і віра в те, що навіть маленькі руки здатні зробити світ яскравішим.

Херсон-2022: Арт-спротив. Окупація та визволення очима письменників

Вісім місяців херсонці боролися, чекали на захисників, виходили на проукраїнські акції протесту й нерідко піддавалися ризикам, аби висловити незгоду з окупацією. Люди ішли перед ворожими танками з українськими прапорами і гаслами «Херсон – це Україна», без зброї зупиняли колони техніки, організовували мирні зібрання і мріяли про звільнення. Ця нескорена надія й жертовність громади зрештою втілилися: їхня мрія здійснилася – Херсон було звільнено.

Серед херсонців були численні митці – письменники, художники, майстри слова і пензля, які пережили і тягар окупації, і радість звільнення. Вони не лише витримали випробування, а й зберегли віру в перемогу, а потім описали свій досвід у книгах. Серед тих, хто відобразив події у художньому слові, були Олександр Меньшов й Артем Петрик, Альона Мовчан та Ангеліна Вєтрова, чиї свідчення стали важливими документами часу.

Щоб познайомити учнів Херсонської гімназії №16 із вивченням мов національних меншин Херсонської міської ради та Таврійського ліцею Херсонської міської ради із їхньою творчістю, співробітники сектора абонементу книгозбірні провели серію тематичних заходів «Херсон 2022: арт-спротив. Окупація та визволення очима письменників». Здобувачі освіти мали змогу подивитися на події 2022 року крізь призму творів херсонських авторів.

Книга Олександра Меньшова «Я, Фокс та окупація. Щоденник херсонця» – це хроніка піврічного життя його родини та міста від перших днів окупації. На сторінках переплелися особисті роздуми автора, розповіді його близьких і знайомих, історичні екскурси по місту. Особливий шарм виданню додає рудий кіт Фокс, який став своєрідним «співатором» книги.

Артем Петрик у «Снах про Херсон» відтворив подвиг і спротив, відчай та надію, прощальні листи і мрії про свободу в умовах неволі. Основою книги стали щоденникові записи автора, зроблені під час окупації, які відтворюють атмосферу тривоги й водночас незламного бажання визволення.

Альона Мовчан у книзі «Окупація» та Ангеліна Вєтрова в «Щоденнику окупації. Херсонщина 2022» подали особисті оповіді двох сильних жінок. Їхні тексти розповідають про стійкість, витримку й боротьбу в культурному полі, про те, як мистецтво й слово стали фронтом опору для місцевої громади.

Захід завершився показом відео, в якому військовий скрипаль Мойсей Бондаренко виконує проникливу мелодію на скрипці на площі Свободи в звільненому Херсоні. Це відео стало символічним і зворушливим підсумком: музика і мистецтво як знамена відновлення й надії на мирне майбутнє.

Заряджай позитивом світ!

Тепер, коли будні переповнені клопотами, тривогами й сумнівами, надзвичайно важливо кожному з нас згадувати про силу доброти. Вона вміє зігрівати серце, єднати людей і робити звичайний день особливим.

Саме тому у фахівців Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки виникла ідея провести конкурс добрих справ під гаслом «Заряджай позитивом світ!». Таке змагання – це відповідь на потребу розвивати культуру підтримки у дітей молодшого віку, бо добро – не випадковість, а усвідомлений крок назустріч іншим.

В рамках даної події учасники групи за інтересами «Читай-компанія» у безпечному дитячому просторі UNICEF м. Херсон розслідували, яке внутрішнє світло є всередині кожної людини, переглядали відеоісторію української письменниці Тетяни Яремчук «Де живе Добро», грали у гру «Добре слово та обійми», розповідали про власні добрі вчинки, виконували завдання – «Що надихає тебе на маленькі щоденні прояви турботи?», створювали афішу «Серце доброти».

Найголовнішим уроком цього дня стало благо, яке має працювати щоденно і дарувати позитив. А позитив – це енергія, котру може творити кожен. Читачі-діти навчилися ділитися добротою у певних ситуаціях: допомагати товаришеві, підтримувати похмурого друга, дарувати усмішку втомленому дорослому. Отже, якщо кожен буде приносити в дар частинку своєї доброти іншому, то світ стане більш чуйним, відкритим і теплим. І неважливо, скільки часу має кожен з нас на цю справу – важливо, скільки серця ми вкладемо в цей процес. Тож, заряджаймо позитивом світ не лише сьогодні, а й щодня!