Книжкові хвилі радості й пригод

У безпечному просторі UNICEF м. Херсон відбулася інтерактивна зустріч для наймолодших читачів, яку підготували фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки. Форматом події став квест, побудований як захоплива подорож із послідовними завданнями та символічними «скарбами» за їх виконання.

Діти отримали карту маршруту й розпочали гру зі станції «Корабель мрій». Далі на них чекали тематичні етапи. Під час «Хвилі загадок» учасники відгадували веселі запитання про казкових персонажів. «Хвиля рухлива» запропонувала пройти імпровізовану морську стежку з обручів і подушок, що розвивала координацію та уважність. На етапі «Хвиля творчості» малюки виготовляли закладки у вигляді власних «корабликів пригод» – символів особистих книжкових відкриттів.

Усі завдання були адаптовані до віку учасників: прості за змістом, динамічні, візуально насичені. У роботі використовувалися яскраві зображення, кольорові позначки та ігрові матеріали, що допомагало підтримувати інтерес і створювати ситуацію успіху для кожної дитини.

Кульмінацією стала спільна розгадка підказок і знаходження скриньки зі «скарбами радості». На завершення бібліотекарка відзначила активність маленьких мандрівників, підкресливши, що книги відкривають шлях до нових пригод і завжди ведуть до відкриттів.

Захід продемонстрував, як поєднання гри, руху й творчості сприяє не лише знайомству з книжками, а й формуванню позитивних емоцій, командної взаємодії та відчуття спільного досягнення.

Лісова пісня: легенда оживає. Поетичний перфоманс

До 155-річчя від дня народження Лесі Українки відбувся літературно-мистецький захід «Лісова пісня: легенда оживає», який поєднав біографію письменниці, її поезію та елементи театралізації у форматі поетичного перфомансу, що оживив дух найвідомішого твору Лариси Косач.

Під час заходу школярі мали змогу глибше зануритися у світ Лесі Українки, познайомитися з її родиною та зрозуміти, як формувався світогляд письменниці. Вони дізналися про інтелектуальне середовище, у якому зростала Леся, про вплив матері – письменниці Олени Пчілки, та батька, який підтримував її прагнення до творчої самореалізації та здобуття знань. Особливе враження на присутніх справила історія з дитинства: почута легенда про Мавку, яка настільки захопила маленьку Лесю, що залишила слід на все життя. Саме ця легенда стала зерном, з якого згодом виросла її знаменита «Лісова пісня» – твір, що поєднав народні перекази з глибокою філософією та став символом духовної свободи.

Драма-феєрія «Лісова пісня» написана Лесею Українкою у 1911 році в Кутаїсі. Твір вважається першим українським фентезі, де поєднано народні легенди, фольклор і глибоку філософію. У центрі сюжету – історія кохання Мавки та Лукаша, що символізує зіткнення світу природи й світу людей, свободи й буденності. «Лісова пісня» стала одним із найвизначніших творів української драматургії, який і сьогодні надихає митців та читачів.

Перфоманс поєднав читання поезії, медіа-ряд та музичний супровід, створюючи ефект занурення у чарівний світ українського міфу. Учасники заходу відчули, що легенда оживає прямо перед ними – Мавка, Перелесник, Лісовик та інші персонажі постали у новому, але водночас автентичному образі.

Захід став вшануванням пам’яті Лесі Українки, яка залишила величезну спадщину – понад 14 томів творів, серед яких поезія, проза, переклади та драми. Драма-феєрія «Лісова пісня» була обрана невипадково: саме цей твір уособлює свободу духу, силу кохання та єдність людини з природою. Перфоманс показав, що спадщина Лесі Українки не лише історична, а й сучасна – вона продовжує надихати нові покоління.

Цей літературно-мистецький захід став справжнім живим діалогом із минулим, який доводить, що слово Лесі Українки актуальне й сьогодні.

Палка любов та суперсила слова

У нашій країні є постаті, що стають не лише частиною історії, а й вічним голосом певної епохи. Їхнє слово переживає віки, долає кордони й знаходить відгук у серцях нових поколінь. Саме такою величчю для України є Леся Українка – поетеса, мислителька, борчиня, чия творчість народжувалася в непростий час, але не втратила сили й сьогодні, бо була пронизана палкою любов’ю до життя, свободи та людини; бо її слово, народжене болем і надією, звучало і звучить, мов дзвінка струна, сильно, чисто, без фальші.

З нагоди відзначення 155 річниці з дня народження української письменниці, перекладачки та культурної діячки Лариси Косач «написати» автентичний її літературний портрет читачам-учням 2-4 класів Ліцею№10 Новокаховської міської ради допомагала Херсонська обласна бібліотека для дітей імені Дніпрової Чайки.

Штрихами до портрету стало поетапне подання матеріалу про дитячі роки, хворобу, творчість, багатогранну палку любов до рідної мови, нації, людини, природи, що є дзеркалом самої авторки, про суперсилу правдивого і сміливого слова, яке вчить не мовчати, не коритися, не втрачати віру навіть у найтемніші часи, увічнення пам’яті.

Образ Лесі Українки в слові та часі – це образ незламної особистості, для якої творчість стало силою дії. Її авторський доробок – не лише спадщина минулого, а живий дороговказ для сучасних маленьких патріотів. Вона нагадує їм: справжня любов завжди активна, а слово може бути зброєю, захистом і надією водночас. Мила, тендітна творчиня довела, навіть у найскладніших обставинах людина здатна залишатися вільною та сильною. І поки звучить її слово, ми маємо силу пам’ятати, боротися й вірити в те, що світло сильніше за темряву, так само палко, як вірила вона.

Мюнхгаузенівський марафон – слідами барона

Колись, у книжково-загадковому світі, де слова вміють літати, а фантазія не знає кордонів, жив барон, який ніколи не губився навіть у найнеймовірніших обставинах. Коли шлях зникав, він вигадував його сам; коли біда підкрадалася – брав її кмітливістю. Вигадки цього барона були схожі на чарівні ключі: ними можна було відчинити будь-які двері, вирватися з болота за власну косу або злетіти вище хмар на гарматному ядрі.

Саме таку чарівну атмосферу створила Херсонська обласна бібліотека для дітей імені Дніпрової Чайки під час проведення чергового етапу ювілейного книжкового походу для читачів – учасників групи за інтересами «Читай-компанія». Прослухавши історію створення найфантастичнішої і найжиттєрадіснсної книги світової літератури, якій в цьому році виповнюється 240 років, написану Рудольфом Еріхом Распе, казкові вигадки барона почали оживати у голосних читаннях, іграх та рухливих завданнях, де кожен присутній мав змогу відчути себе трішки Мюнхгаузеном – сміливим, дотепним, винахідливим, мрійливим, кмітливим і невгамовним у своїй уяві.

А коли казкова подорож добігла кінця, у затишному безпечному просторі UNICEF м. Херсона ще довго лунав дитячий сміх, а в очах світилися іскорки відкриттів. «Мюнхгаузенівський марафон» залишив по собі не лише яскраві спогади, а й важливу думку: фантазія – це крила, які допомагають долати будь-які перешкоди.

Така читацько-пригодницька зустріч нагадала дітям і дорослим, що казка живе там, де є добре слово, смілива думка й бажання дивуватися світові. А вигадки барона Мюнхаузена, сповнені гумору та винахідливості, ще довго мандруватимуть дитячою уявою, надихаючи мріяти, читати й створювати власні неймовірні історії. Бо справжня казка не закінчується на останній сторінці – вона продовжується в серці кожної дитини.

Один день, дві історії. Хроніка незламності

24 лютого 2022 року стало днем, який назавжди змінив хід новітньої історії України, розділивши життя мільйонів людей на «до» і «після». Саме цій даті був присвячений захід «Один день, дві історії» – хроніка незламності, проведена для учнів 7-9-х класів Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №53 Херсонської міської ради. Захід мав на меті осмислити події початку повномасштабного вторгнення та показати, як один календарний день започаткував дві паралельні історії – агресії та спротиву.

Під час зустрічі було відтворено хроніку перших годин вторгнення, коли о четвертій ранку пролунали перші вибухи, а країна прокинулася в новій реальності. Учасники заходу говорили про масштаб нападу, ракетні удари по різних регіонах і швидке розгортання бойових дій, що охопили значну частину території України. Особливу увагу було приділено впливу цих подій на мирних громадян і військовослужбовців, адже війна торкнулася кожної родини та змінила звичний уклад життя.

Водночас наголошувалося, що 24 лютого стало не лише початком вторгнення, а й початком організованого та рішучого спротиву. Україна зіткнулася з повномасштабною агресією, проте стрімкий і злагоджений опір здивував як внутрішніх, так і міжнародних спостерігачів. Було підкреслено, що в перші дні понад 100 тисяч мирних жителів і військовослужбовців долучилися до оборони держави, демонструючи єдність і готовність захищати свою землю.

Не зважаючи на значну чисельність військ агресора та перевагу в техніці, українським силам вдалося уповільнити наступ і знищити великі колони ворожої техніки, зірвавши плани швидкого захоплення країни. Водночас ресурси – як людські, так і технічні – були надзвичайно обмеженими, що робило боротьбу особливо складною й вимагало максимальної самовідданості.

Стійкість і рішучість українського народу, підтримана волонтерами та міжнародною допомогою, стали символом опору агресії, однак цей захист не був легким і вимагав щоденної мобілізації сил. Українці боролися не лише за територію, а й за свої родини, близьких, за право жити у власній державі, розмовляти рідною мовою та зберігати свою культуру.

Таким чином, події перших днів повномасштабного вторгнення продемонстрували, що навіть в умовах обмежених ресурсів і надзвичайної небезпеки нація здатна об’єднатися заради свободи та майбутнього. Саме завзятість, єдність і віра в свою державу стали тим фундаментом, який дозволив Україні вистояти й продовжувати боротьбу до сьогодні.

Нехай пам’ять про мужність і єдність українців додає нам сили не здаватися навіть у найважчі часи. Бажаємо кожному віри у перемогу, витримки, взаємної підтримки та незламності духу. Нехай любов до своєї держави, родини й свободи надихає нас упевнено крокувати до миру та справедливого майбутнього.