Атмосфера радості та чарівності панувала в Херсонській обласній бібліотеці для дітей ім.Дніпрової Чайки цього лютневого дня. До нас завітали учні 1-А та 1-Б класів ЗНЗ №14 м.Херсона. Екскурсія по відділам бібліотеки, незвичайні факти, цікавинки, безліч можливостей, багато нового і невідомого – все це чекало на наших маленьких гостей. Кожен відділ спробував ненав'язливо для такої вікової категорії читачів поділитися своїми можливостями роботи у безмежному інформаційному просторі.
Дива продовжувались. А де поєднується реальність і вигадка, життя і чудеса? Де завжди перемагає добра сила над злою, а правда – над кривдою?
Їх читають залюбки
І дорослі й малюки.
Ви, напевно, здогадались?
Ну, звичайно ж, це…
КАЗКИ!!!
Українські народні казки – саме в них ми зустрічаємо чудодійні предмети: живу воду і мертву; сопілку, що промовляє людським голосом; чоботи-скороходи; шапку-невидимку, шаблю-самобійку, килим-літак. Трохи пофантазувавши разом з бібліотекарями діти представили, що ми могли б зробити за допомогою таких речей. І обов'язково згадували назви відповідних казок – «Котигорошко», «Кирило Кожум 'яка», «Килим-літак»... Саме в казках тварини своєю поведінкою нагадують людей: розмовляють, думають, сміються, плачуть. В яких же саме? - «Колобок», «Рукавичка», «Пан Коцький», «Котик і Півник», «Лисичка-Сестричка та Вовк-Панібрат», «Солом'яний Бичок». Наввипередки називали діти ці та інші казки і їх героїв.
А де живуть самі казки? Звичайно - в книзі. Тож, у гості завітала пані Книга, та не звичайна, а справжня казкова! Вона дозволила себе детально розглянути: з чого вона складається, де її титульний аркуш, що таке ілюстрація, де знайти зміст і для чого він потрібен?
Чи всі були уважними, чи добре все запам’ятали та нічого не наплутали? Щоб переконатися в цьому, до нас завітала ще одна прекрасна гостя - Пані Казка.
Доброзичлива і чуйна, справедлива і дотепна, вона і в дітях прагнула розвити читацький інтерес, відчуття добра і справедливості, любов до краси слова. Вона прийшла не одна, а зі своїми друзями – казковими героями. А ще – з конкурсами, змаганнями та грою.
Знайомство продовжувалося! На дітей чекали казкова виставка та мультфільм.
Дива продовжувались. А де поєднується реальність і вигадка, життя і чудеса? Де завжди перемагає добра сила над злою, а правда – над кривдою?
Їх читають залюбки
І дорослі й малюки.
Ви, напевно, здогадались?
Ну, звичайно ж, це…
КАЗКИ!!!
Українські народні казки – саме в них ми зустрічаємо чудодійні предмети: живу воду і мертву; сопілку, що промовляє людським голосом; чоботи-скороходи; шапку-невидимку, шаблю-самобійку, килим-літак. Трохи пофантазувавши разом з бібліотекарями діти представили, що ми могли б зробити за допомогою таких речей. І обов'язково згадували назви відповідних казок – «Котигорошко», «Кирило Кожум 'яка», «Килим-літак»... Саме в казках тварини своєю поведінкою нагадують людей: розмовляють, думають, сміються, плачуть. В яких же саме? - «Колобок», «Рукавичка», «Пан Коцький», «Котик і Півник», «Лисичка-Сестричка та Вовк-Панібрат», «Солом'яний Бичок». Наввипередки називали діти ці та інші казки і їх героїв.
А де живуть самі казки? Звичайно - в книзі. Тож, у гості завітала пані Книга, та не звичайна, а справжня казкова! Вона дозволила себе детально розглянути: з чого вона складається, де її титульний аркуш, що таке ілюстрація, де знайти зміст і для чого він потрібен?
Чи всі були уважними, чи добре все запам’ятали та нічого не наплутали? Щоб переконатися в цьому, до нас завітала ще одна прекрасна гостя - Пані Казка.
Доброзичлива і чуйна, справедлива і дотепна, вона і в дітях прагнула розвити читацький інтерес, відчуття добра і справедливості, любов до краси слова. Вона прийшла не одна, а зі своїми друзями – казковими героями. А ще – з конкурсами, змаганнями та грою.
Знайомство продовжувалося! На дітей чекали казкова виставка та мультфільм.
Хмельницька Олена,
провідний бібліотекар відділу естетичного виховання