«Я вірую в красу…» Перехрестя доль Лесі Українки та Дніпрової Чайки

У рамках відзначення Року Дніпрової Чайки на Херсонщині працівники абонементу Херсонської обласної бібліотеки для дітей ім. Дніпрової Чайки організували для учнів Каховського НВК «Гімназія – спеціалізована школа І ступеня з поглибленим вивченням іноземних мов» Каховської міської ради Херсонської області натхненний літературний екскурс під назвою «Я вірую в красу…». Захід об’єднав творчі та життєві орієнтири двох видатних українок, чий геній збагатив національну літературу і культуру.

На початку заходу школярі поринули у світ ранніх років майбутніх письменниць і переконалися у тому, що саме у натхненних враженнях дитинства і криється їхнє джерело невичерпного натхнення. Дніпрова Чайка (Людмила Василевська-Березіна) сформувалася як особистість саме на Херсонщині. Мальовничі простори степів, величні річки Півдня і морські простори згодом наповнили її поетичні та прозові твори особливим колоритом. Її батько був священником, а мати походила з давнього козацького роду. Леся Українка виросла в інтелектуальному колі родини Косачів, де панував культ книги і рідного слова, народної пісні та високого мистецтва.

Далі учасники заходу простежили перші кроки в літературі обох мисткинь та довідалися про те, які сенси криються за їхніми псевдонімами. Ім'я Лесі Українки перетворилося на вічний символ незламного духу, патріотизму та глибинної любові до Батьківщини, тоді як творчий псевдонім «Дніпрова Чайка» асоціюється із вільним птахом, польотом, піснею та одвічним прагненням до волі, що гармонійно резонує з духом українського Півдня.

Окрему увагу приділили темі кохання та особистого життя. Школярі дізналися про трагічні й світлі стосунки Лесі Українки з Сергієм Мержинським, а також про її міцний життєвий і творчий союз із Климентом Квіткою. Своєю чергою, історія родини Дніпрової Чайки та її чоловіка Феофана Василевського розкрила багатогранність цих постатей через призму спільної просвітницької праці, випробувань і підтримки.

Важливою частиною розповіді став зв'язок Дніпрової Чайки з Херсонщиною, спогади про візит Лесі Українки до Херсона, а також вшанування пам'яті видатних жінок. На їхню честь названо бібліотеки, освітні та культурні заклади, а також вулиці в багатьох українських містах. Це яскраво доводить, що їхній творчий доробок і сьогодні залишається живим і затребуваним.

На завершення зустрічі організатори розкрили головну інтригу – чи зустрічалися письменниці в реальному житті? Виявилося, що доля зводила їх у Києві та Одесі, а згодом їхній духовний діалог тривав на відстані через тепле та змістовне листування. Ці життєві точки перетину стали справжнім символом духовної єдності Дніпрової Чайки та Лесі Українки. А закріпити нові знання школярам допомогла інтерактивна вікторина, де вони змагалися у вмінні розрізняти факти біографій та знаходити спільне у долях двох видатних українок.

Літературна регата юних читачів

У дивовижну морську подорож на поетично-казковій хвилі вирушили учні 4-Б класу Херсонської гімназії №3 Херсонської міської ради під час заходу проведеного працівниками Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки «На поетично-казковій хвилі Дніпрової Чайки. Літературна регата».

На школярів чекала справжня літературна пригода, під час якої кожен тематичний вітрильник відкривав нову сторінку життя і творчості Дніпрової Чайки.

Перший вітрильник «Дитинство» переніс учасників у роки, коли формувався характер і світогляд майбутньої письменниці. Діти дізналися про родину Дніпрової Чайки, її дитячі роки, освіту, захоплення та середовище, яке вплинуло на становлення її творчої особистості. Вітрильник «Творчість» відкрив школярам багатогранний світ письменниці. Юні читачі познайомилися з її поетичними творами, казками, оповіданнями та драматичними творами. Говорили про особливості авторського стилю, образність її мови, любов до природи та прагнення через художнє слово передати красу українського світу.

Окремою зупинкою регати стала «Казкова хвиля». У творах Дніпрової Чайки оживають фантастичні персонажі, природа набуває людських рис, а казкова історія допомагає говорити з юним читачем про добро і зло, дружбу, відповідальність, чесність та людяність. Школярі мали можливість пригадати знайомі казкові мотиви й переконатися, що дитяча література Дніпрової Чайки має не лише розважальний, а й пізнавальний та виховний зміст.

Цікавою для учасників стала й розповідь про музично-театральну сторінку творчості письменниці. Під час знайомства з дитячими операми школярі дізналися, що українська народна казка може ставати основою для музичного твору, у якому знайомий сюжет набуває нового звучання.

Вітрильник «Херсонщина» повів учасників до сторінок, пов’язаних із рідним краєм. Діти дізналися про зв’язок письменниці з Херсонщиною, її життя та громадську діяльність. А човен під назвою «Україна» став своєрідним підсумком подорожі. Разом учасники заходу говорили про значення творчості Дніпрової Чайки для української культури, освіти та розвитку національної свідомості.

А завершилася подорож грою «Літературно-морською регатою». На юних мандрівників чекали запитання, завдання та випробування, які допомогли перевірити, наскільки уважними вони були під час подорожі. Літературна регата показала юним читачам, що творчість Дніпрової Чайки може звучати по-новому і скрізь: у книзі, цифровому форматі, казці, поезії та на сцені театру.

Херсон у форматі любові. Інтерактивний портрет рідного міста

Любов до рідного міста починається з простого – знати його вулиці, впізнавати знайомі місця, пам’ятати його особливості та відчувати зв’язок із ним, навіть якщо зараз ти далеко. Саме таку мандрівку улюбленим Херсоном здійснили читачі 1-го класу Херсонського ліцею №52 «Перспектива» Херсонської міської ради під час тематичного онлайн-заходу «Херсон у форматі любові. Інтерактивний портрет рідного міста», організованого співробітниками молодшого відділу Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки.

Першою зупинкою стала онлайн-подорож вулицями Херсона. За допомогою візуальних матеріалів діти мандрували знайомими маршрутами, розглядали будинки, вулиці та міські краєвиди. Кожне зображення ставало приводом для розмови: «Чи знаєте ви це місце?», «Де ви його бачили?», «Що вам нагадує ця вулиця?»Так поступово перед очима першокласників поставав живий портрет рідного міста.

Під час дидактичної гри «Що добре для вулиць Херсона, а що погано» маленькі учасники розмірковували, яким має бути комфортне, чисте та затишне місто. Діти розподіляли запропоновані дії та ситуації на ті, що допомагають місту, і ті, що завдають йому шкоди.

Справжнім випробуванням для маленьких знавців Херсона стала гра «Вгадай місце за фото». Учасникам демонстрували світлини міських локацій, а вони намагалися якомога швидше визначити, де саме зроблено фотографію. Читачі уважно розглядали деталі, порівнювали побачене зі своїми спогадами, висловлювали припущення та раділи, коли впізнавали знайомі місця.

Херсон у форматі любові – це місто, яке знаємо, пам’ятаємо, бережемо і в яке неодмінно мріємо повернутися. Онлайн-подорож завершилася, але любов до рідного міста продовжує жити у пам’яті, словах і мріях дітей. Бо Херсон – це не лише вулиці на карті. Це наші історії, знайомі краєвиди, дитинство, дім і особливе відчуття: «Це – моє місто».

Мелодія між рядків

Між книжковими рядками можна відшукати особливу мелодію. Вона народжується з ритму віршів, звучить у колискових і допомагає оживити прочитану історію. Почути, як слово поєднується з музикою, дітям запропонували фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки під час заходів, проведених в укриттях міста Херсон до Дня української музики.

Для наймолодших учасників знайомство з музикою перетворилося на невелику пригоду, яку розпочав лист від Котика-скрипаля з української народної казки «Котик і Півник». Разом із листом він надіслав дітям музичну загадку із зображеннями різних інструментів. Малеча впізнавала знайомі інструменти, пригадувала їхні назви, прислухалася до звучання та намагалася визначити його без підказок.

Від звукових вражень малюки поступово перейшли до образів і настроїв, які створює музика. Особливе місце в цій розмові посіла колискова, перша мамина пісня, що входить у життя дитини ще до знайомства з книжками. Її спокійне звучання допомогло відчути, як мелодія передає тепло, турботу й ніжність без зайвих слів.

Згодом музичні інструменти стали голосами прочитаної історії. Діти слухали розвиток сюжету й самостійно добирали звуки, які могли передати рухи, настрій та характер подій. Так казка вийшла за межі книжкової сторінки, а малеча стала не лише її слухачем, а й творцем музичного супроводу.

Для першокласників підготували знайомство з українською музичною культурою. Діти відкривали для себе голоси бандури, цимбалів, сопілки й трембіти, порівнювали їх та дізнавалися, чому кожен інструмент має особливе місце в народній традиції. Ближче познайомитися з трембітою допомогла мультимедійна розповідь, яка передала її потужне звучання та зв’язок із життям українських горян.

Музика привела школярів і до поезії. Вірші Тараса Шевченка та Лесі Українки спочатку прозвучали як літературні твори, а потім відкрилися дітям у пісенному виконанні. Порівнюючи почуте, учасники помічали ритм поетичного слова та розуміли, як вірш стає піснею, не втрачаючи свого змісту.

Наприкінці зустрічі відвідувачі створили власні шумові інструменти «Жабки-стукалки» та об’єднали їхнє звучання у спільному ритмі. Цей дитячий концерт став природним продовженням розмови про музику, народжену книгою. Адже мелодію можна не лише почути в колисковій чи пісні, а й відшукати між поетичними рядками, відчути в казковій історії та створити власними руками.

Народжені перемагати: історії спортивного Олімпу України

Український спорт сьогодні це значно більше, ніж медалі й рекорди. Це історії людей, які долають труднощі, захищають країну, підтримують одне одного і продовжують підніматися на п’єдестали попри всі випробування.

Що стоїть за кожним змаганням, олімпійською медаллю та перемогою? Саме цьому і був присвячений патріотичних захід «Народжені перемагати: історії спортивного Олімпу України», який в межах Всеукраїнського Олімпійського тижня провели працівники сектору абонемента Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки для учнів 8-х класів Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №36 Херсонської міської ради.

Війна змінила життя тисяч українців і спортивна спільнота не стала винятком. Спортсмени, які звикли до тренувань і змагань, узяли до рук зброю. Спортивна форма змінилася на військову, а стадіони на позиції. Тож розпочалася зустріч хвилиною мовчання, учасники заходу вшанували пам’ять українських спортсменів і тренерів, чиї життя обірвала війна. Серед них ті, хто загинув від ворожих обстрілів, і ті, хто залишив спортивні майданчики заради захисту своєї країни та віддав життя у боротьбі за Україну. Пам’ятаємо кожного, хто мріяв про перемогу і став Героєм України.

Та головною темою зустрічі стали перемоги, якими Україна заявила про себе на світовій спортивній арені. Разом із бібліотекарям школярі здійснили своєрідну мандрівку історією Олімпійських ігор: дізналися, як виникли перші спортивні змагання, яке місце вони посідали у культурі давнього світу та чому олімпійські традиції залишаються важливими й сьогодні.

Особливу увагу приділили здобуткам українських спортсменів. Олімпійські медалі, світові рекорди, перші історичні перемоги, моменти, коли над спортивною ареною здіймався синьо-жовтий прапор і лунав Гімн України. Усе це стало частиною великої історії українського спорту, якою варто пишатися.

Аби перевірити, наскільки добре школярі орієнтуються у спортивному світі, для них було проведено пізнавальну вікторину «Знавці Олімпійського спорту». Учасники пригадували відомих чемпіонів, спортивні дисципліни, олімпійські символи та цікаві факти з історії змагань, а ще розповідали про свої улюблені види спорту.

Не оминули увагою й спортивну славу рідної Херсонщини. Школярі згадали видатних земляків, які прославляли край своїми спортивними досягненнями, чиї сила духу, наполегливість і спортивна майстерність є прикладом незламності. Окремою сторінкою зустрічі стали історії українських паралімпійців, людей, для яких спорт став шляхом до самореалізації, сили та нових перемог. Серед них Єлизавета Мерешко, Яна Лебєдєва та юна Олександра Паскаль, українська гімнастка, яка після важкого поранення внаслідок російського ракетного удару не відмовилася від своєї мрії.

Український спорт – це значно більше, ніж медалі й рекорди. Це історії людей, які долають себе, захищають країну, підтримують одне одного і продовжують підніматися на п’єдестали попри всі випробування. І кожного разу, коли на міжнародній спортивній арені лунає український Гімн і здіймається синьо-жовтий прапор, це стає нагадуванням: Україна незламна Україна вміє перемагати.