Скарбничка казкових слів

У повітрі вже відчувається подих весни, а в дитячому безпечному просторі UNICEF м. Херсон сьогодні панувала особлива, сонячна атмосфера. Фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей ім. Дніпрової Чайки провели для наших незламних маленьких городян мовний квест «Скарбничка казкових слів», присвячений Міжнародному дню рідної мови.

21 лютого весь світ вшановуватиме рідну мову, і для нас, українців, це свято має особливий сенс. Під час заходу діти ще раз переконалися: українська мова – це не просто засіб спілкування, а наш дорогоцінний скарб, без якого неможливе існування ні народу, ні держави. Це дар, що дозволяє нам передавати почуття, берегти історію та ділитися досвідом крізь покоління.

Фінальним акордом заходу стало створення яскравої святкової аплікації. Кожна дитина вклала часточку своєї душі у творчу роботу, символізуючи розквіт нашої культури.

Учасники заходу, ще раз упевнилися, що наша мова – прекрасна, квітуча та могутня. Нею співають найкращі пісні та пишуть найвеличніші твори. Адже українська мова – це мова вашої матері, вашого народу, наша спільна гордість і незламна сила!

Мур-мяу по-європейськи

Щороку 17 лютого в Європі відзначають День кота – свято, започатковане з ініціативи італійського журналіста Клаудіо Анджелетті, співробітника журналу Tuttogatto. У цей день у різних країнах проводять фотовиставки, конференції та благодійні заходи, спрямовані на допомогу безпритульним тваринам.

З цієї нагоди фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки в межах роботи Пункту європейської інформації організували для учнів 5-х класів Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 захопливе котошоу «Мур-мяу по-європейськи».

Під час заходу школярі вирушили у пізнавальну подорож у світ котів. Діти дізналися, як людина приручила цих тварин, пригадали відому легенду з твору Редьярда Кіплінга «Кішка, що гуляла сама по собі», а також ознайомилися з історією ставлення до котів у різні історичні періоди, зокрема в середньовічній Європі.

Особливу атмосферу створили інтерактивні ігри та вікторини. У грі «Знайди кота» учасники перевіряли свою уважність, намагаючись відшукати хитрого «мурчика» серед інших зображень. Не менш захопливою стала гра «Як ви розумієте?», де діти пояснювали значення фразеологізмів, пов’язаних із котами.

Жвавий інтерес викликала вікторина «Впізнай мене…», під час якої школярі пригадували котів – героїв мультфільмів, фільмів і книжок, а також переглядали відеофрагменти з улюблених історій. У вікторині «Про котів» діти знаходили відповіді на цікаві запитання: навіщо котам вуса, чому у них мокрий ніс, що означає муркотіння та багато іншого.

Гармонійним доповненням заходу стали веселі відеоролики з піснями про котів і перегляд літератури «Книжкова катавасія».

День кота в Європі – це чудова нагода дізнатися більше про пухнастих друзів, об’єднатися та провести час із користю і гарним настроєм. Саме так і відбулося цього дня – пізнавально, весело і на одному подиху.

Казковий вітер, що летить крізь час

Є письменники, чий голос не просто звучить на сторінках книг, а зберігає дух епохи, перетворюючи історію та буденність на чарівну тканину слів. До таких майстрів належить Дніпрова Чайка – непересічна українська авторка, яка вміло поєднувала глибоку патріотичну тематику і образну мову, створюючи дитячі твори, що з роками не втрачають своєї магії. В її словах відчувається вітер часу – казковий, м’який і водночас сильний, здатний переносити читача в інший світ.

Молодший відділ Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки продовжує вшановувати пам’ять та відзначати Рік Дніпрової Чайки, знайомивши своїх читачів, а саме малюків Херсонщини, з чарівним голосом південних просторів й безмежних, хвилюючих краєвидів Таврії. Подих казкового вітру Дніпрової Чайки на цей раз відчули на собі читачі-учні початкових класів ХНВК «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» № 15 Херсонської міської ради та читачі-учні початкових класів КЗ «Олешківський опорний заклад освіти №4» Олешківської міської ради.

Повітряна хвиля відкрила завісу історій минулого, м’яким шепотом розповівши про життєвий і творчий шлях чарівниці слова, а завдання, сповнені гри й взаємодії з бібліотекарем, пронесли казки та поезію Дніпрової Чайки крізь уяву дітей, залишивши теплі і світлі спогадом у серці.

Людмила Василевська-Березіна – це ніжне відлуння давнини, що несе нас крізь століття, нагадуючи про важливість добра, любові до рідного краю і силу слова. Її література, як вогник, що освітлює дитячий й дорослий внутрішній світ, це крила, котрі несуть до мрії, а барвисті сюжети, що переливаються, мов музика, зберігають тепло у серці ще довго після прочитання.

Моя Україна – єдина родина

Спільні цінності та добрі вчинки – це те, що сьогодні об’єднує українців. До Дня єднання фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки втілили ці важливі поняття у форматі патріотичної гри для учасників студії «BookKidsClub». Під час зустрічі «Моя Україна – єдина родина» у безпечному просторі міста Херсон діти вчилися відчувати себе частиною великої і згуртованої країни.

Замість формальних розмов центром дитячої уваги став звичайний ігровий кубик, кожна грань якого відкривала важливі сенси: від мови до традицій. Коли кубик вказував на тему «Пісня», учасники розшифровували назви знакових мелодій через ребуси, а категорія «Мова» спонукала згадувати влучність народних прислів'їв у грі «Скажи українською». Особливий драйв принесла категорія «Перемога» – рухлива гра, що зміцнила єдиний дух команди. Цей стан єднання відвідувачі втілили й у творчості, зосереджено створюючи браслет «Українське єднання».

Проте найбільш щемливим виявився момент, коли говорили про віру. На паперових сердечках діти писали те, що тримає їх зараз найбільше. Поруч із великими поняттями «Україна», «ЗСУ» та очікуваним словом «Перемога» з’явилося дуже просте і водночас найважливіше – «тато». З таких дитячих думок, записаних невпевненим почерком, і будується міцний фундамент тієї самої «єдиної родини» – спільноти, про яку не треба кричати, бо вона просто живе в кожному з нас. Адже поки дитина вірить у силу батьківського плеча та міцність своєї землі, наше завтра залишається спільним і непохитним. Тож нехай ці паперові браслети, створені дитячими руками, стануть нашими спільними оберегами.

У цей день ми ще раз переконалися: наша єдність – у кожному слові, у кожній пісні та в кожному імені рідної людини, записаному на папері. Саме так, крок за кроком, ми будуємо світ, де родинне тепло і любов до Батьківщини є сильнішими за будь-які випробування.

Світанок сподівань, мрій на папері

Фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки у безпечному просторі міста Херсон провели арт-терапевтичний захід для дітей, наповнений світлом, творчістю та вірою у добро. Це був не просто майстер-клас із образотворчого мистецтва, це була справжня подорож у світ мрій, кольорів та спільної підтримки.

Знайомство розпочалося з простого, але дуже щирого кола: кожна дитина називала своє ім’я, обирала «колір настрою» та розповідала, з чим він у неї асоціюється. У когось жовтий – це сонце і тепло, у когось синій – спокійне море, у когось зелений – надія й життя. Так ми створили першу палітру нашого спільного світанку.

Після невеличкої руханки для гарного настрою діти слухали казочку про світло, про маленького світлячка, який сяяв навіть тоді, коли навколо темно.

Потім розпочалося найцікавіше – колективне створення казок. Кожна дитина отримала аркуш і маркер обраного кольору. Починалася історія з одного малюнка – першого епізоду.

Особливе місце посіла гра «Слово-магніт». Кожен називав слово, а наступний додавав те, що «притягується» до нього.

У вправі «Долоньки вгору» діти піднімали руки з мрією і символічно «випускали» її в небо – з вірою, що вона обов’язково здійсниться.

Було багато рухливих ігор, сміху, обіймів і творчих асоціацій. У вправі «Колір до книжки» діти уявляли, яким кольором можна «розфарбувати» улюблену книгу чи казку: чи буде вона золотою, як сонячна історія, чи блакитною, як спокійна й добра оповідь, чи різнобарвною, як пригодницька мандрівка.

Цей захід став справжнім світанком – світанком сподівань, де кожен штрих на папері перетворювався на віру, кожен колір – на настрій, а кожна дитяча історія – на маленьку перемогу світла.