Моя Україна – єдина родина

Спільні цінності та добрі вчинки – це те, що сьогодні об’єднує українців. До Дня єднання фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки втілили ці важливі поняття у форматі патріотичної гри для учасників студії «BookKidsClub». Під час зустрічі «Моя Україна – єдина родина» у безпечному просторі міста Херсон діти вчилися відчувати себе частиною великої і згуртованої країни.

Замість формальних розмов центром дитячої уваги став звичайний ігровий кубик, кожна грань якого відкривала важливі сенси: від мови до традицій. Коли кубик вказував на тему «Пісня», учасники розшифровували назви знакових мелодій через ребуси, а категорія «Мова» спонукала згадувати влучність народних прислів'їв у грі «Скажи українською». Особливий драйв принесла категорія «Перемога» – рухлива гра, що зміцнила єдиний дух команди. Цей стан єднання відвідувачі втілили й у творчості, зосереджено створюючи браслет «Українське єднання».

Проте найбільш щемливим виявився момент, коли говорили про віру. На паперових сердечках діти писали те, що тримає їх зараз найбільше. Поруч із великими поняттями «Україна», «ЗСУ» та очікуваним словом «Перемога» з’явилося дуже просте і водночас найважливіше – «тато». З таких дитячих думок, записаних невпевненим почерком, і будується міцний фундамент тієї самої «єдиної родини» – спільноти, про яку не треба кричати, бо вона просто живе в кожному з нас. Адже поки дитина вірить у силу батьківського плеча та міцність своєї землі, наше завтра залишається спільним і непохитним. Тож нехай ці паперові браслети, створені дитячими руками, стануть нашими спільними оберегами.

У цей день ми ще раз переконалися: наша єдність – у кожному слові, у кожній пісні та в кожному імені рідної людини, записаному на папері. Саме так, крок за кроком, ми будуємо світ, де родинне тепло і любов до Батьківщини є сильнішими за будь-які випробування.

Світанок сподівань, мрій на папері

Фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки у безпечному просторі міста Херсон провели арт-терапевтичний захід для дітей, наповнений світлом, творчістю та вірою у добро. Це був не просто майстер-клас із образотворчого мистецтва, це була справжня подорож у світ мрій, кольорів та спільної підтримки.

Знайомство розпочалося з простого, але дуже щирого кола: кожна дитина називала своє ім’я, обирала «колір настрою» та розповідала, з чим він у неї асоціюється. У когось жовтий – це сонце і тепло, у когось синій – спокійне море, у когось зелений – надія й життя. Так ми створили першу палітру нашого спільного світанку.

Після невеличкої руханки для гарного настрою діти слухали казочку про світло, про маленького світлячка, який сяяв навіть тоді, коли навколо темно.

Потім розпочалося найцікавіше – колективне створення казок. Кожна дитина отримала аркуш і маркер обраного кольору. Починалася історія з одного малюнка – першого епізоду.

Особливе місце посіла гра «Слово-магніт». Кожен називав слово, а наступний додавав те, що «притягується» до нього.

У вправі «Долоньки вгору» діти піднімали руки з мрією і символічно «випускали» її в небо – з вірою, що вона обов’язково здійсниться.

Було багато рухливих ігор, сміху, обіймів і творчих асоціацій. У вправі «Колір до книжки» діти уявляли, яким кольором можна «розфарбувати» улюблену книгу чи казку: чи буде вона золотою, як сонячна історія, чи блакитною, як спокійна й добра оповідь, чи різнобарвною, як пригодницька мандрівка.

Цей захід став справжнім світанком – світанком сподівань, де кожен штрих на папері перетворювався на віру, кожен колір – на настрій, а кожна дитяча історія – на маленьку перемогу світла.

Кришталеві хвилі та степовий вітер: казковий світ Дніпрової Чайки. Літературна акварель

Чи замислювалися ви, як звучить степовий вітер або про що співають дніпрові хвилі? Саме в таку атмосферу – сповнену кольорів, казки та щирості – занурилися учні 5-х класів ЗЗСО №44 та Херсонського Таврійського ліцею. Саме для них відбулася особлива творча зустріч у форматі літературної акварелі, присвячена життєвому та творчому шляху видатної української письменниці Дніпрової Чайки (Людмили Василевської-Березіної).

Наша мандрівка в минуле розпочалася на межі XIX та XX століть. Учні дізналися, що Людмила Березіна була не лише талановитою авторкою, яка писала і видавала твори під псевдонімом Дніпрової Чайки, а й надзвичайною вчителькою, бо вірила, що через казку та рідну мову можна виховати вільну й творчу особистість. І, відповідно, її власна творчість – це не просто тексти, це живі картини, де природа розмовляє з людиною.

Продовжуючи нашу мандрівку світом Людмили Березіної, ми відкрили для себе не просто письменницю, а справжню захисницю української душі. У часи, коли нашу мову та культуру намагалися поставити під заборону, вона діяла рішуче й з любов’ю.

Однією з найцікавіших сторінок її життя стала робота з фольклором. Людмила Березіна почула й записала безцінні народні пісні, якими згодом поділилася з видатним композитором Миколою Лисенком. Ця творча співпраця стала історичною! Завдяки текстам Дніпрової Чайки та музиці Лисенка з’явилися перші у світі дитячі опери, які залишаються класикою, з якої починається знайомство кожної дитини з театром.

Яскравою частиною нашого заходу стала творча вправа. Учні асоціювали почуте з різними кольорами, створюючи власну "картину". Ці кольорові асоціації довели: українська культура – це не щось далеке й архівне, а жива, яскрава та стійка сила, що пульсує в кожному з нас.

Щоб закріпити мандрівку в минуле, учні взяли участь у захопливій вікторині. Це був момент справжнього драйву, де кожен зміг продемонструвати свою уважність та знання ключових фактів про життя Людмили Василевської: від її дитинства на півдні України до створення безсмертних поезій під псевдонімом Дніпрової Чайки. Проте фіналом зустрічі стали не бали за відповіді, а тихі й глибокі роздуми.

Ми говорили про те, як важливо сьогодні вміти слухати світ, творити та висловлювати власні думки – через письмо, малюнок чи добре слово. Адже приклад Дніпрової Чайки вчить нас головному: кожен голос важливий, а щирість і творчість є тими крилами, що допомагають летіти навіть проти вітру.

Мить життя у сніговому пейзажі

Відділ естетичного виховання Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки продовжує системну роботу з формування художнього світогляду юних читачів через знайомство з визначними творами світового мистецтва. Чергове заняття студії «Art Kid’s» відбулося у форматі візуальної мандрівки під назвою «Мить життя у сніговому пейзажі».

Пізнавальний блок розпочався з ознайомлення дітей із біографією видатного нідерландського художника Пітера Брейгеля Старшого та оглядом його тематичних серій. Особливу увагу було приділено картині «Мисливці на снігу» – одному з найвідоміших зразків зимового пейзажу в історії європейського живопису. Під час аналізу твору учасники студії вчилися «читати» картину: визначати композиційний центр, простежувати перспективу, звертати увагу на деталі та символіку.

Практична частина заняття передбачала створення власної інтерпретації теми «полювання». Юні художники підійшли до завдання креативно: у їхніх роботах з’явився образ великого казкового кота, який «полює» на засніжене місто. Така трансформація класичного сюжету засвідчила розвиток асоціативного мислення, фантазії та вміння переносити мистецький образ у сучасний дитячий контекст.

Під керівництвом бібліотекаря діти опановували прийоми роботи з фарбами, навчалися передавати зимову атмосферу через світлотінь, ритм ліній та деталізацію архітектурних елементів. Педагогічний супровід був спрямований на розвиток спостережливості, образного мислення та впевненості у власних творчих рішеннях.

У результаті заняття кожна дитяча робота стала унікальною візуальною історією – поєднанням класичної традиції та сучасного дитячого бачення. Візуальна мандрівка довела, що мистецтво різних епох залишається актуальним і здатним надихати, а творчий процес допомагає дітям глибше осмислювати навколишній світ і сміливо фантазувати.

Студія «Art Kid’s» і надалі продовжує відкривати для своїх учасників нові сторінки світового мистецтва, формуючи естетичний смак та любов до творчості.

Там, де слово народжує єдність!

У дні, коли Україна відзначає День єднання та Міжнародний день рідної мови, особливо виразно відчувається сила національного слова. Воно не має кордонів, не знає відстаней і не потребує зброї – достатньо лише щирого звучання, аби поєднати серця. Саме слово стає тією невидимою ниткою, що зшиває суспільство у складні часи й підтримує його в хвилини випробувань. Там, де звучить рідна мова, народжується єдність.

День єднання нагадує – разом ми сильніші. А День рідної мови підкреслює – сила починається з мовного коріння. Коли ми спілкуємося рідною мовою, ми утверджуємо власне право заявити про себе, зберігаємо історичну пам’ять і впевнено окреслюємо особливий шлях у майбутнє. Саме з таким відчуттям єдності та відповідальності за слово читачі-учні 1-4-х класів Херсонської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 53 Херсонської міської ради вирішили відзначити ці дві важливі дати разом із Херсонською обласною бібліотекою для дітей імені Дніпрової Чайки.

З’ясувавши головну мету та традиції святкування Дня єднання та Дня рідної мови, малюки вшанували пам’ять загиблих та, підтримуючи українську культуру через сучасну літературу, пісні, прислів’я, знання частин мови і абетку, занурилися у світ мовних викликів. Під час гри учасники не лише тренували лінгвістичну майстерність, а й проявляли патріотичний запал, об’єднуючи один одного спільною любов’ю до України.

Слово – це не лише засіб спілкування, а основа національної єдності. Там, де його шанують і плекають, народжується довіра, взаєморозуміння та спільна відповідальність за майбутнє. Об’єднуючись навколо рідної мови, ми зміцнюємо країну, зберігаємо її духовні цінності й передаємо їх наступним поколінням. Тож, нехай кожне сказане українське слово буде кроком до порозуміння, кожна прочитана книга – містком між людьми, а кожен день – підтвердженням того, що слово народжує єдність!