Перетворити звичайних читачів на винахідників і творців - таку задачу поставили перед собою фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки на черговій зустрічі з учасниками «BookKidsClub». У безпечній локації міста вони запропонували дітям гру, у якій книга стала не просто текстом для читання, а поштовхом до командної творчості. Це формат, де правила гри створювали самі діти, крок за кроком вигадуючи власні пригоди.
Працюючи в парах, діти моделювали власні сюжети, створювали логічні ланцюжки з персонажів та на ходу вигадували для них несподівані пригоди. Цей формат сторітелінгу дозволив відійти від звичного переказу тексту й стати повноцінними співавторами. Складаючи сюжетні лінії з окремих карток-елементів, студійці вчилися керувати увагою слухача, тримати інтригу та логічно пов’язувати між собою часом зовсім протилежних героїв – наприклад, космічного мандрівника та персонажа класичної казки.
Творчий процес вимагав не просто фантазії, а вміння домовлятися, адже кожну наступну подію чи випробування для свого персонажа напарники мали узгодити між собою. Презентація цих вигадок переросла у жваву дискусію, де кожен міг запропонувати свій поворот сюжету або альтернативний фінал. Такий підхід допоміг дітям розговоритися, подолати страх публічного виступу, навчитися слухати чужі ідеї та переконатися, що книги – це простір для повної свободи фантазії, де немає неправильних відповідей, а є лише безліч цікавих варіантів розвитку подій.
Уміння вигадувати нові світи та чути одне одного під час гри логічно переросло в іншу творчу практику – створення «Квітки моїх мрій». Оскільки гасло зустрічі «Грай. Читай. Фантазуй!» закликало не обмежувати свою уяву, діти перенесли цей принцип сторітелінгу і на планування власного майбутнього. Вирізаючи паперові пелюстки, студійці перетворилися на авторів уже своєї, реальної історії. Вони записували на них не просто абстрактні бажання, а формували чіткі сюжети про те, яким бачать свій безпечний простір, з ким хочуть товаришувати та як мріють проводити час разом. Як і в конструкторі історій, де окремі картки створювали один великий сюжет, кожна дитяча пелюстка стала частиною спільного колажу – символу єдності, де кожна мрія має право на реалізацію.
Зрештою, ця зустріч показала, що сучасна бібліотека – це не про тишу й суворе дотримання правил, а про живий рух і свободу самовираження. Особливо зараз, коли херсонській малечі так бракує звичних розваг та безпечного простору для розвантаження, подібні інтенсиви стають для них чимось значно більшим, ніж просто засіданням клубу за інтересами.
