Дружно ми читаємо – мир зберігаємо!

Чи можливо вимостити шлях до миру власними думками, теплими словами та добрими вчинками? Саме над цим питанням розмірковували маленькі херсонці у затишному дитячому просторі UNICEF разом з Херсонською обласною бібліотекою для дітей імені Дніпрової Чайки, вирушивши у своєрідний миротворчий похід, де кожен свідомий крок відкривав глибоку цінність дружби, єдності та взаємоповаги.

Першим кроком став привал «Відчути». Діти ділилися власним, потаємним розумінням миру. Для когось це було чисте синє небо та обійми рідних, для когось – можливість безперешкодно вчитися, мріяти й зустрічатися з друзями. Ця щира розмова допомогла усвідомити головну істину – гармонія у світі народжується з нашого щоденного ставлення до оточуючих, зі звичайної турботи й вчасно сказаного доброго слова.

Другий крок – «Читати». Книжки стали справжніми містками між дитячими серцями. Знайомлячись із новими виданнями про сучасні випробування, відважних героїв, відданість і любов до рідної землі, читайлики вчилися дивитися на світ очима інших. І тут книга вкотре довела свою магічну здатність виховувати емпатію, допомагати краще розуміти почуття інших та знаходити найвлучніші слова для важливих розмов.

Третій крок – «Дякувати». Наступним відчуттям, що об’єднало всіх учасників, стала щира вдячність, яка плавно переросла у фінальний творчий акорд зустрічі. Своїми руками діти вирізали «долоньки вдячності» – маленькі символи глибокої шани тим, хто щодня береже Україну та наближає бажаний мир.

Фінальний крок – «Творити». Зібравши свої роботи в єдину зворушливу композицію «Дитячі серця бажають Україні…», діти наповнили її найсвітлішими мріями про вільне, мирне й щасливе майбутнє рідної країни. Кожне побажання стало частинкою великого дитячого голосу – щирого, доброго та сповненого віри в Україну.

Простий маршрут із чотирьох дієслів: відчувати, читати, дякувати й творити став для читачів маленькою стежиною до великої істини: злагода починається з кожного з нас. І ці щирі дитячі долоньки, народжені у тривожний час, обов’язково розправлять крила над мирною Україною, адже коли ми дружно читаємо – ми мир зберігаємо!

165 кроків до казки. День із Людмилою Березіною

Чи можна перетворити біографію письменниці на казку? Виявляється, можна! Адже дивовижна історія завжди починається з перших, ледь помітних кроків. Іноді їх потрібно зробити зовсім небагато, щоб опинитися там, де оживають герої, розмовляють книжки, а звичайний день перетворюється на справжню літературну пригоду. Саме такими стали 165 кроків до казки, які юні читачі «зробили» разом із письменницею Людмилою Березіною та чарівниками молодшого відділу Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки в межах відзначення Року Дніпрової Чайки на Херсонщині – ініціативи, що об’єднує сучасне покоління з багатою культурною та літературною спадщиною рідного краю.

Замість традиційної розповіді про життя і творчість Людмили Березіної на читачів-учнів 3-4-х класів Херсонської гімназії №53 Херсонської міської ради та читачів- учнів 4-х класів Херсонської гімназій №44 Херсонської міської ради чекала справжня біографічна казка. Її сторінки відкривалися поступово, а кожен новий етап життя письменниці перетворювався на окремий крок мандрівки світом захопливих історій.

165 кроків та майже 165 маленьких відкриттів. Присутні дізнавалися цікаві факти про майстриню літературного дива, її творчий шлях, книги та захоплення, водночас виконуючи, для кращого сприйняття матеріалу, інтерактивні завдання. Для цього потрібно було лише бути уважними, кмітливими, швидко знаходити відповіді, розв’язувати оригінальні завдання, фантазувати та, звичайно ж, читати між рядками.

165 кроків – це лише число. За ним приховано сміх, цікавість, запитання, фантазія і найголовніше – бажання пізнавати та читати своє. Бо справжня казка починається саме тоді, коли дитина відкриває книгу і дозволяє собі повірити в диво. День із Людмилою Березіною (Дніпровою Чайкою) став для юних читачів ще одним доказом того, що книга здатна вести за собою у світ пригод, мрій і відкриттів. А 165 кроків до казки нагадали – іноді достатньо зробити лише перший крок – відкрити книгу.

Херсон – місто, в яке віримо

У безпечному просторі міста Херсон фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки провели краєзнавчу мандрівку «Херсон – місто, в яке віримо», присвячену історії рідного міста, його визначним місцям та особистим спогадам дітей.

Під час зустрічі учасники пригадали історичні та культурні пам’ятки Херсона, відомі вулиці, парки й інші місця, пов’язані з повсякденним життям містян. Діти розповідали про райони, у яких жили або бували, улюблені місця для прогулянок та відпочинку, ділилися власними спогадами.

Важливою частиною заходу стало обговорення того, яким діти бачать своє рідне місто сьогодні та яким хотіли б його бачити в майбутньому. Через особисті історії учасників формувався спільний образ Херсона як міста, з яким пов’язані родинні спогади, дитинство та мрії.

Для закріплення краєзнавчого матеріалу було використано ігрові завдання, пов’язані з назвою міста та побажаннями Херсону. Окремо учасники пригадали пісні, присвячені Херсону. Зустріч доповнила музична композиція «Херсон, Херсон» у виконанні юної учасниці заходу.

Завершилася краєзнавча мандрівка творчою роботою «Прикрашаємо поранений Херсон». Діти створили власні варіанти оформлення назви рідного міста, передаючи у роботах своє ставлення до Херсона та побажання його майбутньому.

Захід сприяв поглибленню знань дітей про рідне місто, актуалізації особистих спогадів та формуванню відчуття зв’язку з його історією і культурою. Адже пам’ять про Херсон зберігається не лише в історичних фактах, а й у особистих історіях його мешканців.

На варті миру та спокою

До Міжнародного дня миру працівники відділу обслуговування юнацтва та молоді Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки провели для учнів 5-7 класів Херсонського ліцею № 6 Херсонської міської ради та 5-6-х класів Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Херсонської міської ради інформаційну мозаїку «На варті миру та спокою».

Під час онлайн-зустрічі школярі вирушили у своєрідну мандрівку сторінками історії, символів та щоденних проявів миру. Разом з’ясували, чому саме 21 вересня відзначають Міжнародний день миру, дізналися історію Дзвона миру в штаб-квартирі ООН та поговорили про символи, з якими у світі пов’язують мир: голуба, оливкову гілку, білий прапор, серце, веселку, квітку та з’єднані руки.

Особливий інтерес викликав інтерактив «Склади символ миру». Перед учасниками з’явилася картина, прихована за чотирма частинами. Щоб поступово відкрити зображення, потрібно було правильно відповісти на чотири запитання. Кожна правильна відповідь відкривала новий фрагмент. Інтрига зберігалася до останнього моменту і зрештою перед школярами повністю розкрилася відома картина Пабло Пікассо «Голуб миру». Так учасники не просто згадали один із найвідоміших символів миру, а й буквально «склали» його власноруч.

Не обійшлося й без інших інтерактивів. Під час міні гри «Правда чи ні?» учні перевірили, наскільки добре запам’ятали почуте, а в грі «Мирний перекладач» вчилися перетворювати різкі слова та фрази на спокійні й доброзичливі висловлювання. Адже іноді для того, щоб зменшити конфлікт, достатньо змінити слова.

Окрему увагу приділили людям, які стоять на варті безпеки та допомагають зберігати життя: військовим, рятувальникам, медикам, поліцейським, волонтерам та іншим фахівцям. Говорили й про те, що мир залежить не лише від великих міжнародних рішень, а й від щоденних вчинків кожної людини.

Наприкінці зустрічі учасники познайомилися з книжковим переглядом «Книжковий компас до країни миру».

Зустріч стала нагодою замислитися над простими, але важливими речами: умінням слухати, поважати думку іншого, допомагати, підтримувати та знаходити порозуміння. Адже мир – це не лише відсутність війни, а й можливість навчатися, дружити, мріяти та будувати майбутнє.

Маленькі мрії про великий мир

У кожної дитини є свої мрії про мир. Найменші херсонці поділилися ними під час зустрічі, яку фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки провели в укритті міста Херсон. Говорити про таке велике слово дітям допомогли знайомі образи, казка й творчість.

Білий голуб, символ миру, переходив від дитини до дитини у грі «Мир у моїх долоньках». Той, хто тримав його, називав свою асоціацію. Для когось мир був родиною, для когось – сонечком, квітами, серцем або блакитним небом. Відповіді не потрібно було пояснювати чи порівнювати: кожен міг сказати те, що відчував. А слухаючи інших, діти бачили, що за одним словом можуть стояти різні, однаково дорогі речі.

Один із дитячих образів, сонце, ожив у рухливій грі. Команди складали його з промінців і намагалися впоратися якнайшвидше. Щоб сонечко стало цілим, потрібно було помічати дії одне одного й працювати разом. Це стало природним продовженням розмови: мир важливий не лише в мріях, а й у тому, як ми ставимося до людей поруч.

Про стосунки говорили і після казки про мир. Діти міркували над вчинками героїв, згадували, як можна порозумітися після сварки та чому варто вислухати іншого. Казкова історія дала змогу обговорити ці ситуації простою мовою, без складних пояснень.

Наприкінці малята спробували уявити, якого кольору може бути мир. Кожен обрав свій відтінок і розфарбував білу пір’їнку, а з пір’їнок склали спільний креативборд. У ньому знайшлося місце для різних дитячих думок і кольорів.

Цього дня діти говорили про мир своїми словами й добирали для нього власні кольори. Їхні маленькі мрії склалися в одну велику: спокійне життя у рідному місті.