На перехресті доль Лесі Українки та Дніпрової Чайки

Мабуть, немає серед свідомих українців, і юних і дорослих, які б не чули про Лесю Українку. Про творчість та життєвий шлях геніальної доньки українського народу, символом незламності духу, талановиту українську поетесу та драматургиню, діти чують змалку. Та чогось, про її сучасницю, українську поетку, драматургиня, збирачку фольклору, авторку перших лібрето дитячих опер, першу мариністку в українській літературі – Дніпрову Чайку, сьогодні мало згадують.

2026 рік є ювілейним для обох мисткинь: 155-річчя від дня народження Лесі Українки та 165-річчя від дня народження Дніпрової Чайки, вшануванню творчості якої присвячений цей рік на Херсонщині, тож співробітники сектору абонементу Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки присвячений двом видатним українським письменницям літературний захід «Я вірую в красу...». Перехрестя доль Лесі Українки та Дніпрової Чайки. Учасниками інтерактивного заходу стали учні 7-9-х класів Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №41 Херсонської міської ради, які мали змогу простежити перехрестя життєвих шляхів видатних постатей.

Розпочали із перехрестя «Пам’ять» та «Дитинство», здобувачі освіти дізналися про походження, родинне виховання та дитячі роки, які формували майбутніх письменниць. Далі порівняли перші літературні спроби і публікації, що стали початком великого творчого шляху, дізналися історію створення псевдонімів обох письменниць.

Про кохання, близьких, співпрацю з відомими українцями, про громадську позицію та творчу реалізацію, крок за кроком дізнавались підлітки. А ще про те, як було пов’язане життя Лесі Українки та Дніпрової Чайки з Херсонщиною, що було спільного у мотивах їх поезій, і нарешті – як пересікалися їх життєві долі.

На завершення, на перехресті «Вшанування», учасники заходу обговорили значення творчості обох письменниць для сучасності. Літературна зустріч стала пізнавальною мандрівкою сторінками життя Лесі Українки та Дніпрової Чайки, важливим кроком до відновлення історичної пам’яті, популяризації не заслужено забутого імені. Адже, відкриваючи для себе нові видатні постаті, ми глибше усвідомлюємо багатство та унікальність нашої літературної спадщини.

«Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Терапія словом Ліни Костенко

Ліна Костенко завжди зверталася до поетичної творчості як до найщирішого способу висловити власні думки та переживання. Для неї поезія була не лише мистецтвом слова, а й формою внутрішнього діалогу з собою та світом. У віршах вона передавала біль і тривоги, радість і надію, роздуми про історію та майбутнє України. Її поетичні рядки часто народжувалися як відповідь на виклики часу, як спроба осмислити складні події та знайти в них сенс. Через метафори й образи Ліна відкривала читачам власний духовний світ, робила їх свідками своїх емоцій і думок, перетворюючи поезію на своєрідну сповідь, що водночас є універсальною і близькою кожному. Це і зробило Ліну Костенко однією з найяскравіших постатей української літератури. Її слова стали символом сили мистецтва, яке здатне лікувати, надихати й підтримувати людину навіть у найскладніші часи.

З нагоди дня народження видатної поетеси та Всесвітнього дня поезії бібліотекарі читальної зали організували для учнів 7-9-х класів КЗ «Олешківський опорний заклад освіти №4» Олешківської міської ради онлайн-зустріч у форматі «терапії словом». Це була не просто літературна подія, а справжній духовний простір, де учні змогли відчути живу енергію поетичного слова видатної мисткині. Вірші Ліни Костенко пзвучали як джерело натхнення, як нагадування всім нам про цінність свободи для українців та внутрішньої сили кожного з нас.

Завдяки розповіді про біографію авторки, учасники заходу переконалися, що Ліна Костенко – не лише талановита поетка, а й символ незламності та любові до України, а її життєвий шлях – це приклад митця, який уособлює дух нації, що її творчість стала боротьбою поетки та її шанувальників за збереження української ідентичності. Особливе місце серед її доробку посідає роман у віршах «Маруся Чурай», який став справжнім літературним шедевром. У ньому поетеса порушує питання історичної пам’яті, морального вибору та долі України, показуючи, що поезія може бути не лише мистецтвом, а й формою громадянської позиції.

Протягом зустрічі школярі слухали поетичні рядки, які звучали як заклик до роздумів і дій. Вони брали участь у літературних вікторинах, демонструючи знання творів Ліни Василівни та своє захоплення її поезією. Такі інтерактивні моменти допомогли учасникам не лише краще зрозуміти творчість поетеси, а й відчути її актуальність у сучасному житті.

Завершенням заходу стала щира дискусія, де кожен мав змогу поділитися власними думками, улюбленими рядками та особистими враженнями. Учасники дійшли висновку, що Ліну Костенко недарма називають «совістю нації». Її слово – це своєрідний моральний компас, який допомагає українцям орієнтуватися у світі цінностей, не втрачати людяності та єдності. Поезія Ліни Костенко має дивовижну силу об’єднувати людей, дарувати надію й підтримку навіть у найважчі історичні моменти.

У ліс до пухнастиків

Херсон – місто незламних людей і талановитих дітей. Попри всі випробування, дитинство має залишатися часом радості, гри та відкриттів. Саме тому фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки підготували для малечі особливу зустріч – «Майстерку доброти» під назвою «У ліс до пухнастиків».

Захід відбувся у безпечному та затишному просторі UNICEF, який на час зустрічі перетворився на справжню казкову галявину. Програма поєднала активні ігри, пізнання природи та творчу діяльність, створивши атмосферу веселого й водночас корисного дозвілля.

На початку зустрічі діти вирушили у пізнавальну мандрівку до світу диких тварин. Бібліотекарі розповіли малечі цікаві факти про лісових мешканців, їхні звички та спосіб життя. Щоб закріпити почуте, учасники перевтілилися у справжніх «лісових детективів» і вирушили досліджувати таємниці природи.

Особливо жвавою стала рухлива гра «Хто як ходить?». Проходячи крізь умовні «чарівні ворота», діти миттєво перевтілювалися у різних звірят: хтось прудко стрибав, мов зайчик, хтось обережно крадькома крокував, наче лисичка, а дехто весело перевалювався, наслідуючи незграбного ведмедика.

Далі на дітей чекали інтелектуально-рухливі завдання. У грі «Назви маму і дитинча» малюки вчилися правильно називати тваринні родини, а під час вправ «Відгадай будиночок» і «Де живуть дикі звірі?» дізнавалися, хто мешкає у дуплі, а хто будує нору чи барліг.

Найбільш очікуваним моментом стала творча майстерка «Руда білочка – лісова подружка». Діти власноруч створювали яскраві об’ємні фігурки білочок із паперу. Особливого шарму виробам надавали пухнасті хвостики, які так і хотілося погладити.

Маленькі майстри подбали й про «частування» для своїх нових друзів: до лапок білочок вони приклеювали горішки або паперові жолуді. Малеча із задоволенням вигадувала імена для своїх руденьких лісових подружок.

Наприкінці зустрічі бібліотекарі нагадали дітям просту, але важливу істину: лісові тварини – наші друзі, яких потрібно берегти, не турбувати та дбати про їхні домівки.

Такі зустрічі вкотре доводять: любов до природи починається з маленьких добрих справ. Додому діти поверталися з новими знаннями, власноруч створеними білочками та щирими усмішками, які сьогодні особливо цінні.

Слово між рядками і хвилями

У духовному надбанні нашого народу є безліч славних імен, що стали символами своєї епохи, голосами народу і відлунням рідної землі. Серед них особливе місце займає Дніпрова Чайка – письменниця, у чиїх творах звучить шум води, подих степу, щира любов до України і чиє ім’я у 2026 році велично й емоційно вшановують на Херсонщині. Її слово народжувалося між річками і хвилями, між щоденним життям і високими мріями, між дитячою казкою і дорослою мудрістю. Знайомство з творчістю Дніпрової Чайки – це завше наймиліша подорож для юних читачів Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки до витоків українського слова, щирості та світла.

Слово Дніпрової Чайки для читачів-учнів початкової школи Іванівського ліцею №1 Іванівської селищної ради Херсонської області під час зустрічі з книгозбірнею звучало м’яко, як хвиля, що торкається берега. Воно не кликало голосно, але залишалося в серцях надовго. У її поезіях, оповіданнях та казках для присутніх оживала природа, говорила річка, усміхалося сонечко, промовляла чайка, що стала символом життя та другим ім’ям, а поруч із буденністю створювалося маленьке крилате диво.

Творчість Дніпрової Чайки – це тихе світло, що не згасає з роками. Воно, як річкова хвиля, знову і знову повертається до читача, нагадуючи про красу рідного слова, про доброту і про силу простих людських почуттів. А знайомство малюків із духовною спадщиною письменниці – це ще один крок до розуміння української культури, до усвідомлення того, що справжнє слово не старіє. Воно наче течія, знову і знову повертається до нас, щоб нагадати: поки живе книга – живе пам’ять, а разом з нею живе і душа народу.

Задзеркальні витівки Аліси

Чи знали ви, що іноді достатньо лише подивитися у дзеркало і звичайний світ раптом стає зовсім іншим, сповненим загадок, див і веселих несподіванок? Саме так і розпочалася казкова пригода – ювілейний книжковий похід – для учасників групи за інтересами «Читай-компанія», де маленькі вигадники разом із відомою героїнею Льюїса Керрола Алісою вирушили до чарівного Задзеркалля – країни, у котрій все може бути навпаки, а фантазія не знає меж. Навіть стіни укриття цього дня перетворилися на двері до дивовижного світу, де панує сміх, дружба і дитяча уява.

Ледве від бібліотекаря Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки пролунала реальна історія створення казки та коротенький її зміст, як перед читачами з’явився потаємний вхід у пригоди та несподіванки Країни Див і Задзеркалля. Тут годинник швидко рахував час, кроляча нора стала таємним сюрпризом, дзеркало підморгувало і плутало літери в словах, а звичайні речі поступово перетворювалися на чарівні. Малеча в реалії, крок за кроком, проходила дивовижні випробування, ніби йшла сторінками живої казки.

У цих дивних країнах не було нічого неможливого, варто було лише повірити в свої знання та сили, і звичайний, сонячний весняний день перетворився на веселу ходу, у якій оживала казка. Дивакувата поведінка Капелюшника, щира посмішка Чеширського Кота, чудний годинник, трохи чудне чаювання та дивне дзеркало подарували присутнім не просто розваги, а маленьке диво, яке у черговий раз зігріло серце.

Там, де звучить дитячий сміх - оживає книга, оживає казка, а де є казка, там завжди є бібліотека, яка дарує і знаходить місце для надії, радості й світлих мрій. І, можливо, коли сьогодні діти знову вдома дивитимуться у дзеркало, воно вже не буде звичайним, у ньому тихенько, ніжно засяє країна Задзеркалля, що чекає на нових читачів, на нові витівки, нові пригоди і нові щасливі усмішки.