За лаштунками книжкової ілюстрації. Мистецький діалог з Іваном Кравцем

Коли ми розгортаємо книжку, герої на її сторінках уже мають знайомий вигляд. А от якими вони були в перших ескізах і скільки разів змінювалися, читач зазвичай не бачить. До Всеукраїнського дня бібліотек фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки запросили учнів 2-4 класів Херсонського ліцею №6, №57, Таврійського ліцею, Херсонської гімназії № 54 з поглибленим вивченням іспанської та інших іноземних мов Херсонської міської ради зазирнути «За лаштунки книжкової ілюстрації». Провідником у світ ескізів став художник-ілюстратор Іван Кравець.

Розмову почали з книжок Галини Ткачук про котулаків. Спершу діти побачили лише назви й спробували уявити, якими можуть бути ці герої. А коли на екрані з’явилися обкладинки, змогли порівняти власні припущення з образами, які створив Іван Кравець. Так виникло перше запитання до художника: як персонаж, описаний словами, набуває вигляду в малюнку?

Іван Кравець розповів про роботу над ілюстраціями до книжок про котулаків та показав дітям свої ескізи поруч із готовими роботами. У цих матеріалах можна було простежити, як художник шукає зовнішність героя, змінює деталі й поступово знаходить образ для книжкової сторінки. Діти побачили частину творчих пошуків, яка зазвичай залишається поза увагою читача: до готової ілюстрації художник може пройти через кілька різних задумів.

Побачене викликало в учасників запитання про професію ілюстратора. Їм було цікаво, з чого починається робота над новою книжкою, як художник вирішує, яким буде персонаж, і що робить, коли перший ескіз не вдається. Ці запитання продовжили розмову про котулаків і дали дітям змогу почути про книжкові малюнки від людини, яка їх створила.

Ескізи Івана Кравця могли підказати юним учасникам і власні творчі ідеї. Тим, хто любить малювати, цікаво було побачити, що перший начерк не мусить одразу стати готовою ілюстрацією. Можна читати історію, уявляти її героїв, пробувати зобразити їх по-своєму й змінювати малюнок стільки разів, скільки потрібно. Можливо, для когось із дітей такі спроби стануть початком тривалого захоплення, а згодом і вибору професії.

На початку зустрічі діти вигадували котулаків, маючи перед собою лише назви книжок, а наприкінці вони вже знали, скільки рішень приховано за знайомою обкладинкою. Мистецький діалог дав їм нагоду уважніше придивитися до книжкових ілюстрацій, а своїх уявних героїв, можливо, перенести на папір.