Мистецтво шкільних історій

Школа – це не лише уроки й перерви. Це простір, де народжується дружба, формується характер і де кожен день стає маленькою історією. Історією, яку можна побачити в кольорах, відчути у картинах, прочитати на сторінках книжок і навіть прожити у грі. Крізь мистецтво з різних боків, фахівці Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки у безпечному просторі UNICEF запропонували своїм юним читачам подивитися на тему школи.

Першим кроком у цій подорожі стала «кольорова абетка школи». Учасникам запропонували уявити, з яким відтінком у них асоціюється слово «школа». Кожен обирав літеру певного кольору й пояснював свій вибір. Так народжувалися щирі та несподівані відповіді: для когось школа – синя, бо хочеться йти туди під мирним небом; для іншого – жовта, як сонце, що освітлює шлях до знань; хтось обрав зелений – колір оцінок. Із цих роздумів утворилася справжня палітра емоцій та вражень.

Розмова про кольори підвела школярів до іншого виду мистецтва – живопису. Вони знайомилися з картинами українських художників, які зображували шкільне життя.

Від образів на полотнах діти плавно перейшли до образів книжкових. Адже література теж є мистецтвом – мистецтвом бачити інакше. Юним відвідувачам представили добірку книг про школу: від класики до сучасних історій. Вони відкрили, що кожен письменник має свій «погляд із класної парти»: хтось пише весело й кумедно, інший – глибоко й серйозно. Таким чином школярі побачили, що навіть у словах можна відчути ту саму палітру почуттів, яку художники втілюють у фарбах.

Щоб не лише читати, а й творити самим, учасники завітали на уявний урок до Бурмила з книги Всеволода Нестайка «Пригоди в Лісовій школі», де на них чекала мовна гра з пошуком прихованих слів. Цю гру доповнили інші види творчості – малювання та фізкультура. Під час малюнків школярі уявляли, якою вони бачать школу майбутнього: хтось мріяв про класи просто неба, інші – про сучасні технології й атмосферу дружби. А весела руханка нагадала, що спорт теж є мистецтвом – мистецтвом керувати своїм тілом, бути витривалим і працювати в команді. Так школа постала у різних проявах – як простір гри, фантазії, натхнення й радості.

«Мистецтво шкільних історій» розкрилося з різних боків: у кольорах асоціацій, у картинах художників, у книжках письменників, у грі зі словами та навіть у спортивних вправах.