На перехресті доль Лесі Українки та Дніпрової Чайки

Мабуть, немає серед свідомих українців, і юних і дорослих, які б не чули про Лесю Українку. Про творчість та життєвий шлях геніальної доньки українського народу, символом незламності духу, талановиту українську поетесу та драматургиню, діти чують змалку. Та чогось, про її сучасницю, українську поетку, драматургиня, збирачку фольклору, авторку перших лібрето дитячих опер, першу мариністку в українській літературі – Дніпрову Чайку, сьогодні мало згадують.

2026 рік є ювілейним для обох мисткинь: 155-річчя від дня народження Лесі Українки та 165-річчя від дня народження Дніпрової Чайки, вшануванню творчості якої присвячений цей рік на Херсонщині, тож співробітники сектору абонементу Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки присвячений двом видатним українським письменницям літературний захід «Я вірую в красу...». Перехрестя доль Лесі Українки та Дніпрової Чайки. Учасниками інтерактивного заходу стали учні 7-9-х класів Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №41 Херсонської міської ради, які мали змогу простежити перехрестя життєвих шляхів видатних постатей.

Розпочали із перехрестя «Пам’ять» та «Дитинство», здобувачі освіти дізналися про походження, родинне виховання та дитячі роки, які формували майбутніх письменниць. Далі порівняли перші літературні спроби і публікації, що стали початком великого творчого шляху, дізналися історію створення псевдонімів обох письменниць.

Про кохання, близьких, співпрацю з відомими українцями, про громадську позицію та творчу реалізацію, крок за кроком дізнавались підлітки. А ще про те, як було пов’язане життя Лесі Українки та Дніпрової Чайки з Херсонщиною, що було спільного у мотивах їх поезій, і нарешті – як пересікалися їх життєві долі.

На завершення, на перехресті «Вшанування», учасники заходу обговорили значення творчості обох письменниць для сучасності. Літературна зустріч стала пізнавальною мандрівкою сторінками життя Лесі Українки та Дніпрової Чайки, важливим кроком до відновлення історичної пам’яті, популяризації не заслужено забутого імені. Адже, відкриваючи для себе нові видатні постаті, ми глибше усвідомлюємо багатство та унікальність нашої літературної спадщини.