Казка, що летить крізь хвилі

Десь між небом і водою, там, де срібляться хвилі й народжується вітер, завжди живе, оповита чарами, казка. Вона не має меж і не знає часу, вона лише тихо торкається дитячих сердець, мов крила чайки над широким Дніпром. Саме з такого подиху природи й постала творчість Дніпрової Чайки – Людмили Василевської-Березіної – ніжна, як ранковий туман, сильна, як течія великої ріки, голосна, наче чайка над хвилями.

І сьогодні, вкотре, з нагоди святкування 165-ї річниці від дня народження, з нагоди вшанування пам’яті та відзначення Року Дніпрової Чайки, молодший відділ Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки разом з читачі-учнями початкових класів Херсонського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №33 Херсонської міської ради шукали штрихи до портрету письменниці, досліджували біографічні сторінки, знайомилися із літературною спадщиною та створювали творчий силует майстрині слова.

Виявилося, що казки, вірші, п’єси письменниці – це не просто вигадані історії. Це особливий світ, де природа говорить так, ніби має людське серце, де добро не виглядає наївним, а боротьба – неминучою. В її творах відчувається любов до рідної землі, до води, до вітру, до всього живого. І недарма її псевдонім несе в собі образ чайки – птаха, що поєднує небо і воду, свободу і силу.

Сьогодні, коли світ знову переживає випробування, творчість Дніпрової Чайки звучить по-особливому актуально. Вона вчить не боятися темряви, бо навіть у найглибших, темних хвилях народжується світло. Вона нагадує: кожен із нас – частинка великої історії, і навіть найтихіший голос має значення. А кожна її казка, що летить крізь хвилі, не зникне ніколи, бо повсякчас повертається – у дитячих очах, у щирому слові, у пам’яті народу. І поки її читають – живе не лише авторка, а й сама душа української культури.