Театр починається не лише зі сцени, а й з уміння перевтілюватися! Як передати характер казкового героя, якщо обличчя приховане за маскою? Як зробити персонажа впізнаваним за допомогою голосу, міміки, жестів і рухів? Саме ці театральні секрети відкривали для себе вихованці студії «BookKidsClub» під час захопливої театралізованої ігротеки, організованої фахівцями Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки у безпечному просторі м. Херсон.
Знайомство з театром розпочалося з маски, яка зустрічала малечу та запрошувала поміркувати, для чого вона потрібна акторові. А невдовзі з’явилася нагода побачити, кого ж вона приховує. У грі «Хто заховався за маскою?» глядачі відгадували загадки, а учасники, що затулили обличчя масками, відкривали їх, аби всі могли перевірити свої здогадки. Так поступово зібралися герої української народної казки «Коза-дереза».
Та перш ніж розіграти знайому історію, майбутнім акторам запропонували потренуватися. Під музику в грі «Котилася торба» з рук у руки мандрувала торбинка із зображеннями тварин. Щойно музика стихала, той, у кого вона залишалася, діставав картку й отримував акторське завдання. Потрібно було показати, як зайчик утікає від лисички, мишачим голосом промовити «Я супергерой!» або перетворитися на лева, який вирішив усіх налякати. Кожна спроба допомагала сміливіше імпровізувати й знаходити для свого героя особливі рухи та інтонації.
Ці маленькі перевтілення стали доброю підготовкою до інсценізації «Кози-дерези». Тепер знайомим персонажам потрібно було взаємодіяти: слухати одне одного, вчасно вступати в дію та передавати характер свого героя. Учасники спробували себе в ролі виконавців, а глядачі стежили за тим, як оживає казка. Продовжити гру всім разом допомогли Котик і Півник: у рухливій забаві за мотивами їхніх пригод знадобилися і швидка реакція, і уважність.
Після веселого руху увагу малечі привернув екран тіньового театру. Як розповісти казку, коли глядач бачить лише силуети? Відповідь шукали вже на практиці, показуючи «Колобка». Юні актори вчилися керувати фігурками, узгоджувати їхні рухи з репліками та стежити за тим, що відбувається на екрані. Це були їхні перші кроки в тіньовому театрі, де навіть невеликий рух змінює те, яким глядач побачить персонажа.
Від загадки за маскою до власної вистави учасники пройшли шлях, на якому цікавість поступово переростала в бажання грати. Театральні пригоди дали нагоду спробувати різні способи розповідати історії, підтримати одне одного й відчути радість спільної гри.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Додайте ваше ім'я та вік