Під такою назвою у відділі естетичного виховання пройшла літературно-музична композиція. Цього разу головним героєм нашого заходу була пісня. Але не звичайна. Її слова і музика змушують кожного з нас підійматися при перших же акордах і з трепетом у душі слухати, підспівувати, співати. Ви здогадалися? Безсумнівно, мова йде про Гімн нашої країни. І час заходу вибраний не випадково. Річ у тім, що виповнилося рівно 150 років з дня першого публічного виконання Державного Гімну України.
Слова палкі, мелодія врочиста,
Державний Гімн ми знаємо усі.
Для кожного села, містечка, міста –
Це клич один з мільйонів голосів.
Підспівували й учні 4 класу НВК ім.Т.Шевченка, для яких проводився захід.
Готуючись до заходу, ми заздалегідь провели опитування серед читачів та гостей бібліотеки: "Скільки років, на Вашу думку, Гімну України?" А ще було прохання проспівати уривок із Гімну. Дуже горді ми були за наших херсонців – і маленьких, і великих: у більшості своїй вони і знали, і співали.
Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року: український етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна». Знаний композитор того часу Михайло Вербицький, захоплений віршем Павла Чубинського, пише музику. Вперше вірш надруковано у 1863, а з нотами – у 1865 році. Цікаво, що спочатку авторство приписували Тарасу Шевченку. Також побутувала думка, що це не авторський твір, а народний. Виконання і поширення пісні «Ще не вмерла України…» довгий час заборонялося і переслідувалося. За вірш «Ще не вмерла Україна» і за авторство «возмутительных песен и прокламаций» П.Чубинський отримував один удар долі за другим. Про ці та інші історичні факти повістують документи з виставок у відділі естетичного виховання.
Тож Гімн є одним із символів об’єднання людей. Кожна країна світу обов’язково має три державні символи. Має їх і Україна: Державний Прапор, Державний Герб і Державний Гімн.
У наш час Гімн України занесений до національного реєстру РЕКОРДІВ УКРАЇНИ за найбільш масове виконання (заспівувала Руслана Лижичко 14 грудня 2013 року). Про це діти дивилися слайд-відео.
Є гімни, які відображають настрої окремої групи людей, наприклад, гімн плавців, гімн студентів, гімн школи. У нашої бібліотеки теж є гімн. Він також має свою історію і був написаний до 80-річчя бібліотеки (у 2004 році). Діти, гості заходу, мали змогу прослухати його.
А далі мова йшла про те, що міста, області теж мають гімни. Є він і у Херсонської області – з 2009 року. Автор слів (або поетичного тексту) гімна нашої області – відомий поет, письменник, заслужений діяч мистецтв України – Микола Іванович Братан. Нажаль його вже немає з нами, але твори письменника живі і понині. У нас на зустрічі був присутній його син – Віктор Миколайович Братан. Діти були дуже вдячні за таку унікальну змогу – поспілкуватися з сином М.Братана, почути його спогади, в тому числі дитячі, узнати історію написання гімну нашої області...
Віктор Миколайович і сам прочитав вірші. Його розповідь була цікавою. Діти, в свою чергу, зачитали дитячі вірші Миколи Братана. Для його сина це було приємною несподіванкою.
Віктор Миколайович Братан люб̓язно подарував нашій бібліотеці книги свого батька «Голуби над батьківською хатою» та збірники творів переможців першого міського конкурсу літературної творчості ім.М.Братана з авторгафами. У двох із них він написав: «А той, хто словом красивим дише, колись, можливо, також напише», «Усі ростуть, минає час, тож ми чекаємо на вас...». Отже, чекаємо і ми на нові таланти.
Слова палкі, мелодія врочиста,
Державний Гімн ми знаємо усі.
Для кожного села, містечка, міста –
Це клич один з мільйонів голосів.
Готуючись до заходу, ми заздалегідь провели опитування серед читачів та гостей бібліотеки: "Скільки років, на Вашу думку, Гімну України?" А ще було прохання проспівати уривок із Гімну. Дуже горді ми були за наших херсонців – і маленьких, і великих: у більшості своїй вони і знали, і співали.
Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року: український етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна». Знаний композитор того часу Михайло Вербицький, захоплений віршем Павла Чубинського, пише музику. Вперше вірш надруковано у 1863, а з нотами – у 1865 році. Цікаво, що спочатку авторство приписували Тарасу Шевченку. Також побутувала думка, що це не авторський твір, а народний. Виконання і поширення пісні «Ще не вмерла України…» довгий час заборонялося і переслідувалося. За вірш «Ще не вмерла Україна» і за авторство «возмутительных песен и прокламаций» П.Чубинський отримував один удар долі за другим. Про ці та інші історичні факти повістують документи з виставок у відділі естетичного виховання.
Тож Гімн є одним із символів об’єднання людей. Кожна країна світу обов’язково має три державні символи. Має їх і Україна: Державний Прапор, Державний Герб і Державний Гімн.
У наш час Гімн України занесений до національного реєстру РЕКОРДІВ УКРАЇНИ за найбільш масове виконання (заспівувала Руслана Лижичко 14 грудня 2013 року). Про це діти дивилися слайд-відео.
Є гімни, які відображають настрої окремої групи людей, наприклад, гімн плавців, гімн студентів, гімн школи. У нашої бібліотеки теж є гімн. Він також має свою історію і був написаний до 80-річчя бібліотеки (у 2004 році). Діти, гості заходу, мали змогу прослухати його.
А далі мова йшла про те, що міста, області теж мають гімни. Є він і у Херсонської області – з 2009 року. Автор слів (або поетичного тексту) гімна нашої області – відомий поет, письменник, заслужений діяч мистецтв України – Микола Іванович Братан. Нажаль його вже немає з нами, але твори письменника живі і понині. У нас на зустрічі був присутній його син – Віктор Миколайович Братан. Діти були дуже вдячні за таку унікальну змогу – поспілкуватися з сином М.Братана, почути його спогади, в тому числі дитячі, узнати історію написання гімну нашої області...
Віктор Миколайович і сам прочитав вірші. Його розповідь була цікавою. Діти, в свою чергу, зачитали дитячі вірші Миколи Братана. Для його сина це було приємною несподіванкою.
Віктор Миколайович Братан люб̓язно подарував нашій бібліотеці книги свого батька «Голуби над батьківською хатою» та збірники творів переможців першого міського конкурсу літературної творчості ім.М.Братана з авторгафами. У двох із них він написав: «А той, хто словом красивим дише, колись, можливо, також напише», «Усі ростуть, минає час, тож ми чекаємо на вас...». Отже, чекаємо і ми на нові таланти.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Додайте ваше ім'я та вік