Під крилом Дніпрової Чайки. Казкотерапевтична майстерня

У світі української дитячої літератури є імена, які залишають теплий слід у серцях юних читачів. Одне з них – Людмила Василевська-Березіна, більш відома під літературним псевдонімом як Дніпрова Чайка. Її твори – це казки, вірші, оповідання та навіть лібрето дитячих опер, що відкривають дітям чарівний світ добра, краси й любові до рідного краю.

Саме знайомству з цією письменницею був присвячений захід «Під  крилом Дніпрової Чайки», який відбувся в рамках Року Дніпрової Чайки та в рамках проєкту «Закодоване зцілення. Казкотерапевтична майстерня», суть якого полягає в написанні херсонською учнівською молоддю казкотерапевтичних історій, які підіймають важливі для них теми і допомагають зцілитися від того, що турбує, та знайти нові сенси й орієнтири в житті.

Під час заходу учні 4 класу Херсонської гімназії № 3 Херсонської міської ради познайомились із письменницею. Діти дізналися про дитинство Людмили Василевської-Березіної, про історію її незвичайного псевдоніму та про її багатогранну творчість. Далі школярі відвідали інтерактивний простір – віртуальну «Вітальню Дніпрової Чайки», – де змогли «поспілкуватися» з письменницею через її твори та спогади.

Особливе захоплення викликали описи моря, яке надихало авторку на вірші мариністичної тематики та серію коротких оповідань «Морські малюнки». Діти відчули, як рідний край може стати джерелом творчості. У центрі нашої уваги були твори «Дівчина-чайка» та «Морське серце». Через них школярі розмірковували про красу природи та силу доброти.

Захід пройшов у формі живого діалогу. Діти уважно слухали, відповідали на запитання, активно готуючись до власної спільнотворчості, адже під час наступної зустрічі ми будемо створювати власні «морські картини» або казки, надихаючись образами з дитячих творів Дніпрової Чайки.

Казкотерапевтична майстерня стала для четвертокласників не лише знайомством із видатною українською письменницею, а й справжнім уроком любові до рідного краю та сили художнього слова. На крилах Дніпрової Чайки діти відчули, що література може лікувати душу, надихати на добро й відкривати нові творчі та краєзнавчі обрії.