«Я вірую в красу...». Перехрестя доль Лесі Українки та Дніпрової Чайки

До 155-річчя від дня народження видатної української поетеси, драматургині, що стала символом незламності – Лесі Українки, з метою відзначення Року Дніпрової чайки на Херсонщині, співробітники сектору абонементу Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки провели незвичайний літературний захід «Я вірую в красу…», присвячений двом видатним українським письменницям – Лесі Українці та Дніпровій Чайці.

Учні 8-х класів Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №50 імені Романа Набєгова Херсонської міської ради та учні 7-11-х класів Горностаївського ліцею №1 Горностаївської селищної ради Херсонської області мали змогу простежити перехрестя життєвих шляхів обох мисткинь, відчути силу їхнього художнього слова й красу жіночої долі, що стали невід’ємною частиною культурної спадщини України.

На початку заходу школярі дізналися про походження та дитячі роки майбутніх письменниць. Леся Українка зростала в інтелігентній дворянській родині Косачів, де панувала атмосфера любові до книги й мистецтва. Дніпрова Чайка (Людмила Василевська-Березіна) народилася на Херсонщині, серед степів і річок, які згодом ожили у її поезії та прозі. Її батько був священиком, а мати, попівна, козацького роду.

Далі увагу було приділено їхнім першим літературним спробам і публікаціям, що стали початком великого творчого шляху. Учасники заходу дізналися історію створення псевдонімів обох письменниць. «Леся Українка» – ім’я, що стало символом незламності й любові до рідної землі. «Дніпрова Чайка» – образ птаха, який уособлює свободу, політ і спів, що перегукується з мелодіями душі українського Півдня.

Не залишилися поза увагою теми кохання та шлюбу. Леся Українка пережила глибокі почуття до Сергія Мержинського, які знайшли відображення у її творчості, а потім знайшла свою опору в шлюбі з Климентом Квіткою. Дніпрова Чайка мала свою історію сімейного життя із Феофаном Василевським, сповнену радощів, плідної праці на ниві просвіти і випробувань. Ці сторінки біографій допомогли учням побачити письменниць не лише як мисткинь, а й як жінок зі своїми інтимними переживаннями.

Особливий акцент було зроблено на зв’язку життя Дніпрової Чайки з Херсонщиною, на візит Лесі Українки до міста Херсона, а також на тому, як увічнено пам’ять обох письменниць: їхніми іменами названо бібліотеки у м. Херсоні, культурні установи та вулиці, в різних містах Україні. Це свідчить про те, що їхнє слово й сьогодні продовжує жити серед співвітчизників.

Свої знання учасники заходу змогли перевірити у вікторині, коли треба було відомі факти співвіднести до відомої постаті або до категорії «спільне».

Наприкінці заходу було розкрито інтригу: чи зустрічалися Леся Українка та Дніпрова Чайка в реальному житті? Виявилося, що їхні життєві шляхи перетиналися у Одесі, Києві, а продовжилися під час листування. Саме ці очні і заочні зустрічі стали символом того, як жіночі долі можуть переплітатися у слові й пам’яті народу.