23 жовтня у залі
Херсонської обласної бібліотеки для дітей відбулась арт-зустріч з головним редактором культурного журналу Potemkin City 34-річною Ксенією Макаревич.
Модератор зустрічі
головний бібліотекар відділу мистецтв Ірина
Ковач презентувала присутнім студентам ХДУ виставку періодичних видань, які
можна почитати в бібліотеці і запропонувала самим створити живий журнал, темою
якого стала особистість - Ксенія Макаревич.
-
Правильні
дівчата добре навчаються в школі, носять простий, але зі смаком одяг, правильно
поводяться. Ксенія, а яка Ви? Ви правильна дівчина, чи шлях до успіху не завжди
має відношення до правильності?
-
Я встигала все: і підмовити клас піти з уроку і
закінчити школу з медаллю. І хоча оцінки у мене були гарні, поведінка
найчастіше була задовільною. Мені завжди було тісно в рамках учбової системи.
Саме тому згодом я пішла з університету, хоча викладала Зоологію безхребетних,
Екологію, Валеологію. За фахом я біолог і захистила дисертацію «Мірмікофауна
урбанізованих територій Півдня України», спостерігала і вивчала мурашок. Вони
досить цікаві розумні створіння.
-
Хто ваші
батьки?
-
Моя мама за професією бухгалтер. Мені ніколи не
подобалась така одноманітна робота. Я не розуміла, як у неї цифра до цифри
сходяться дебет і кредит? А тато був фермером. Я з дитинства знала, що таке
сільська робота, допомагала по господарству. У мене теплі спогади про
дитинство. Я любила бабусині пиріжки і пила козине молоко.
-
У вас є
хобі?
-
Я нічого не збираю і не колекціоную. Мені
незрозуміло, як можна труситись над марками чи іншими речами. Люблю
відпочивати, найкраще для мене залишитись наодинці зі своїми думками,
розслабитись. Не боюсь самотності, вважаю, що жінці корисно залишатись у такій
спокійній атмосфері. Люблю поспати, бо можу працювати до першої години ночі.
-
Є така
думка, що головний редактор здібний кілька справ робити одночасно, він зібраний
та організований, завжди знає чого хоче і як цього досягнути. Розкажіть нам про
свою роботу? Ви і є такою людиною?
-
Я можу бути різною. Але під цей опис, який ви
дали, більше підходить наш фотограф Ігор Сердюк, він організованіший. Я
прислухаюсь до його порад та зауважень.
Під час випуску журналу у нас демократична атмосфера, яка більше
нагадує студентську компанію. У нас журнал рекламно-розважальний, ми хочемо
писати про місто, про те, які цікаві люди у нас живуть, ми не пишемо про
політику. Вважаю, що чим більше ми будемо говорити про позитив, тим більше
доброго буде в нашому оточенні. Я не розумію сучасних новин, де постійно
робиться акцент на негативних подіях. Хіба в країні не відбувається розвитку?
Хіба не відкриваються школи, клуби, творчі майстерні?
-
Що вас
найчастіше смішить?
-
Найчастіше мене смішить мій 9-річний син Діма.
Але конкретних ситуацій відразу я не згадаю. Скажу, що мене дивує поняття моди.
Розумію, коли стильно. Не можу збагнути дівчат, які наприклад носять брюки з
низькою талією, яка їм не підходить. Я ніколи не одягну те, що мені не
личить.
-
У Вас є
улюблені цитати чи поради?
-
Так, з «Аліси в країні чудес» Льюїса Керрола: «Я
знаю ким я була сьогодні вранці, коли прокинулась, але з того часу я вже кілька
разів змінилась» і ще одна, коли потрібно подолати труднощі з книги «Унесені
вітром» Маргарет Мітчел: «Я подумаю про це завтра». А ще мені подобається фраза
«Не бійтесь щось змінювати в своєму житті». Нещодавно у Херсон приїжджав співак
Кузьма Скрябін. Спілкуючись з ним в одному з клубів, я його запитала: «Кузьма,
як тобі вдається бути таким розважливим, несерйозним і заробляти такі серйозні гроші?» Він відповів, що йому
просто повезло познайомитись з відомим музичним продюсером Володимиром Бебешко.
Коли той запропонував Кузьмі продюсування, він не побоявся змінити професію, бо
за освітою Кузьма стоматолог.
-
Чи є у Вас особистий рецепт успіху?
-
У мене є три правила, яким я слідую: 1 –
прислухатись до себе. 2 – не боятись змінювати те, що не влаштовує, 3 –
прислухатись до оточуючих.
Ірина Ковач запропонувала студентам задавати питання і вони отримали
від Ксенії Макаревич осінній номер журналу Potemkin City.
-
Яку
останню книгу ви прочитали?
-
Мені подобається читати про реальні речі.
Остання книга, поради якої я використовую в роботі – книга Джона Вона Ейкена «Бізнес без меж».
-
Як ваші
батьки відреагували на зміну діяльності?
-
Мама була незадоволена, коли я пішла з
викладацької посади з університету. Батько, мабуть, мене розумів. Не можна
жити для батьків, не можна жити для дитини. Потрібно жити своїм життям, заради
своїх мрій та очікувань і допомагати іншим.
На
зустрічі побувала
Оксана Гунько
Немає коментарів:
Дописати коментар
Додайте ваше ім'я та вік