Ми потрапили таки у Країну Навпаки!

Десь, колись, в якійсь країні,

Де захочете, там буде,

Бо у казці, та ще в віршах,

Все можливо, добрі люде.

Леся Українка

Чи чули ви коли-небудь про Країну Навпаки, де можна робити все що завгодно? Де замість річок тече чорнило, де ніколи не бачили і не чули про мило, де «чують оком, вухом бачать, догори ногами скачуть»… А така країна, уявіть собі - існує! Її нема на мапі, але вона є у казці Василя Симоненка під назвою «Подорож у Країну Навпаки». Тож, яскравої та сонячної неділі листопада користувачі відділу обслуговування дошкільників та учнів 1 – 4 класів Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки, взявши із собою «валізи» з гарним настроєм відправилися у мандрівку саме до такої місцевості.

Для того щоб потрапити  туди, де «малюки, взявши торби, ходять по небу за зірками», як до крамниці, хлопчикам та дівчатам потрібно було заплющити очі, але не просто заплющити, а пограти спочатку в гру «Піжмурки».

І це означало із зав’язаними очима дістати із чарівного кошика певну річ, на дотик визначити і назвати її. Гра «Давай знайомитися» була теж незвичайною, бо присутні складали на дошці свої імена із окремих літер та читали їх навпаки.

Далі дітлахи допомагали головним героям казки Лесику, Толі і двом Володям, завдяки загадкам, з’ясувати, що росте на деревах, а що на городі, бо в Країні Навпаки хлопці «рвали з дуба кавуни і з кущів серед левад смакували шоколад».

Граючи у забаву «Слова навпаки»  присутнім потрібно було до поданого слова дібрати правильне протилежне за значенням слово , наприклад – сумний – веселий, мокрий – сухий, солодкий – гіркий, тихо – голосно та ін. 

Наостанок юні мандрівники на мить перетворилися на справжніх акторів та залюбки інсценували казку «Ріпка», яку зіграли теж навпаки. В нашій казці на новий лад посадила ріпку мишка, яка потім покликала кішку, собаку, онучку, бабку та наостанок  діда.

Тож, в таку незвичайну, неймовірну та веселу Країну Навпаки хотіли потрапити всі, навіть дорослі, але довгий час перебувати там не погоджувався ні хто, бо навіть у такій фантастичній місцевості буває дуже небезпечно, ризиковано та насамперед  шкідливо.