З кожним роком війна залишає все більше ран на тілі нашої країни, і найбільш болісними з них є втрати невинних дітей. Вони стали невинними жертвами жорстоких бойових дій, які не обирають своїх жертв за віком чи статтю. Кожна дитина, яка загинула, – це не просто статистика, це чиясь нездійснена мрія, чиясь незавершена казка, чиясь нерозкрита історія життя…
4 червня в Україні - офіційно затверджений День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Херсонська обласна бібліотека для дітей імені Дніпрової Чайки з нагоди цього пам'ятного дня провела з учнями Херсонщини тематичний челендж "Діти і війна". Захід відбувся у форматі онлайн-зустрічі із залученням представників музею воєнного дитинства.
Працівники бібліотеки пригадали сумну статистику, найбільш постраждалі регіони, злочини рф проти дітей України, серед яких: вбивства та поранення, сексуальне насильство, руйнування установ та закладів для дітей, примусове переміщення до рф. Разом із учнями переглянули тематичне відео "Коли снаряд влучає у дитинство…" та поділилися власними історіями переміщення, виїзду з окупації та іншого.
Запрошений гість - дослідник музею воєнного дитинства Михайло Громовий розповів учасникам заходу історію створення музею, особливості його функціонування і поповнення колекцій, індивідуальність експонатів представлених у ньому та зосередив увагу на специфіці інтерв’ання дітей. З особливим трепетом Пан Михайло презентував історії певних речей та їх власників.
На завершення заходу провели з учами узагальнюючу бесіду про зміни цінностей у житті та створили асоціативну тематичну хмаринку на платформі Mentimeter.
Для багатьох людей цей день є надзвичайно особистим. Це нагадування про втрачені можливості, про радість, яка ніколи не повернеться. Батьки, які втратили своїх дітей, несуть тягар цього болю кожного дня. І ми, як суспільство, маємо підтримувати їх у цьому важкому випробуванні, розуміючи, що втрати, які вони зазнали, неможливо компенсувати.
У цей день ми також маємо замислитися про наше майбутнє. Діти є тим, заради кого ми боремося, заради кого ми прагнемо кращого світу. Вони є нашим продовженням, нашим найціннішим скарбом. І саме тому ми повинні робити все можливе, щоб захистити їх від жорстокості та насилля війни. Ми повинні виховувати їх у дусі миру, навчати цінувати життя та уникати конфліктів.
Вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії, – це не лише трагічний день. Це заклик до дії, заклик до єднання заради збереження життя та миру. Це наша спільна відповідальність – зробити все можливе, щоб більше жодна дитина не стала жертвою війни. Пам’ятаючи про тих, кого ми втратили, ми маємо докласти всіх зусиль, щоб захистити тих, хто ще живе. Це наш священний обов'язок та відповідальність.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Додайте ваше ім'я та вік