27 червня відбулася зустріч з підтримки ментального здоров’я в рамках програми літніх читань «Літо без тривог». Учасники здійснили екскурсію до віртуального музею Олени Пчілки з нагоди її 175-річного ювілею та довідалися про лайфхаки виховання геніїв від аристократки української літератури.
«Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – молода Україна», — неодноразово повторювала Ольга Косач (таке справжнє ім’я Олени Пчілки). Тому сама вчила і виховувала своїх шістьох дітей – чотири дівчинки і два хлопчики.
Ольга Петрівна багато зробила для розвитку їхніх здібностей, дала їм різнобічні знання: вчила музиці, малюванню, мовам, історії, заохочувала до літератури. За що із вдячністю і гордістю називала Леся Україна свою матір найкращою, найрозумнішою, найталановитішою жінкою світового рівня.
У родині склалася особлива система виховання. Зокрема, усі розмовляли виключно українською мовою, активно організовували літературні вечори, на яких співали пісень, читали твори Тараса Шевченка, класиків світової літератури, а також сама Олена Пчілка, маленька Леся та старший Михайлик зачитували власні твори та слухали доброзичливі поради щодо їх вдосконалення. Частими гостями таких вечорів були поети, музиканти, педагоги, лікарі, друзі родини та інші громадські та культурні діячі. Юна Леся часто грала гостям на своєму улюбленому фортепіано. Зараз це би назвали музикотерапією.
На Різдво в родині, крім ялинки, влаштовували інсценізації відомих творів, при чому діти часто тексти добирали самі, шили костюми, вчили слова, підбирали музичний супровід.
Виховання базувалося на народних традиціях: діти на свята носили вишиванки, фарбували писанки, ходили на освячення води на Водохреща, відвідували весілля в народному стилі, збирали фольклор та народні оповідки. Така етнопедагогіка робила дітей ближчими до народу, плекала в них національну ідентичність. На все життя Леся запам’ятала переповідані матір’ю легенди про мавок, щезників, перелесників, про яких і написала у найважчий період свого життя «Лісову пісню» і це письмо було для неї як терапія.
Часто сім’я із друзями робила виїзд з дітьми на природу, любили чаювати всією родиною у садку. Вже тоді родина Косачів відчувала на собі цілющий контакт з природою, і прогулянки не тільки заспокоювали їх від стресу, але і давали можливість побути разом із рідними, наодинці з собою, почути голос власної душі, надихали на творчість.
Батьки вирішили не посилати дітей до школи, а навчати їх удома. А потім вже старші діти допомагали вчити молодших. Така домашня освіта і виховання давали чудову можливість знайти індивідуальний підхід до кожної дитини і розвинути саме її таланти. Вінцем родинного виховання стала така геніальна особистість, як Леся Українка. Проте її брати і сестри теж були обдарованими людьми. Старший брат Михайло писав під псевдонімом Михайло Обачний, сестри Ольга, Оксана та Ізидора залишили спогади – і стиль цих творів каже багато про їх освіченість і культуру.
Наприкінці заходу присутні поділилися тим, що цікавого для себе дізналися про родину Косачів і яким лайфхаком скористаються для підтримки власного ментального здоров’я і своєї сім’ї.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Додайте ваше ім'я та вік